Справа № 755/18186/16-ц
"16" грудня 2016 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Дніпровський районний відділ ДМС України в м. Києві про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Дніпровський районний відділ ДМС України в м. Києві про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Форма і зміст позовної заяви визначена в статі 119 Цивільного процесуального кодексу України, як передбачено нормою даної статті, позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.
Як передбачено частиною п'ятою статті 119 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
Виходячи зі змісту положень ст.2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн.).
Пільги щодо сплати судового збору, визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до положень ч.1 ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до декількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Як роз'яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).
Згідно положень ч.6 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно його долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Як роз'яснено у п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статі 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статі 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статі 207 ЦПК).
У п.26 цієї ж Постанови, зазначено, що законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Виходячи зі змісту позовної заяви, з позовом до суду звернулись позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що зумовлює сплату судового збору кожним позивачем окремо в загальному розмірі 1102,40 грн., враховуючи, що позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, однак до позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 551,21 грн. - де платником є ОСОБА_1, що не може слугувати належним доказом сплати судового збору, за відсутності доказів сплати судового збору в повному обсязі позов залишається без руху з встановленням строку для усунення недоліків, як це передбачено ч.1 ст.121 Цивільного процесуального кодексу України.
На виконання ухвали суду, позивач ОСОБА_2 має надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 551,20 коп.
Додатково роз'яснюю, що при зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: рахунок №31216206700005, МФО №820019, відкритий в ГУДК України в м. Києва, отримувач УДК в Дніпровському районі м. Києва.
Крім того, у позовній заяві визначено у якості третьої особи Дніпровський районний відділ ДМС України в м. Києві, однак позивачами не наведено підстав для залучення до участі у справі даної юридичної особи, враховуючи підстави та предмет позову, слід зазначити, що з 04 квітня 2016 року повноваження щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання передано до Дніпровської районної державної адміністрації міста Києва (м. Київ, бульвар Праці, 1/1), повноваження даного органу, як органу реєстрації, визначенні Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10 грудня 2015 року №888-УІІІ.
Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.
За нормами ст.121 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено наслідки подання позовної заяви, що не відповідає вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.119, 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Дніпровський районний відділ ДМС України в м. Києві про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням залишити без руху, про що повідомити позивача та надати строк до „23" грудня 2016 р. для виправлення вказаних недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.