Справа № 755/22255/15-к
1-кс/755/4759/15
15 грудня 2015 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва в складі ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст. 206 КПК України відомості за клопотанням ОСОБА_2 на незаконне позбавлення свободи за відсутності судового рішення, -
14 грудня 2015 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 на незаконне позбавлення свободи за відсутності судового рішення.
15 грудня 2015 року, відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень, зазначене клопотання передане слідчому судді ОСОБА_1 .
При вивченні клопотання слідчий суддя прийшла до висновку про його повернення особі, яка його подала.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.
Отже, законодавець чітко визначив, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо негайної доставки до нього особи, яка позбавлена свободи, здійснюється лише в тому разі, якщо отримані слідчим суддею відомості створять у нього обгрунтовану підозру про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Таким чином, слідчий суддя, як і інші службові особи органів державної влади має діяти виключно в межах наданої компетенції.
Як вбачається зі змісту клопотання, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до виконання передачі компетентним органам Республіки Білорусії.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року до ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків передбачених КПК України. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року скасовано та винесено ухвалу, відповідно до якої визнано наявність підстав для подальшого тримання під вартою ОСОБА_2 та продовжено йому строк екстрадиційного арешту до виконання фактичної передачі компетентним органам Республіки Білорусії, тобто до 08 грудня 2015 року, включно.
Дана обставина викликає суперечність, оскільки ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року визнано доцільним тримання ОСОБА_3 під вартою, та скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року, якою йому й було продовжено строк тримання під вартою.
З мотивувальної частини клопотання слідує, що до ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою і продовжено вжиття єкстрадиційного арешту до виконання фактичної передачі компетентнім органам Республіки Білорусія до 08 грудня включно, тоді як в резолютивній частині клопотання він просить припинити міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Більше того, ОСОБА_2 не надав підтверджень того, який саме запобіжний захід до нього застосований, де територіально він знаходиться, та чи дійсно на даний час він незаконно позбавлений свободи за відсутності судового рішення.
Оскільки вказане клопотання не містить об'єктивних даних які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри вважати, що ОСОБА_2 утримується під вартою чи на домашньому арешті без судового рішення, а слідчий суддя не наділений повноваженнями щодо перегляду судових рішень, відтак відсутні підстави для його доставки до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
За таких умов, слідчий суддя, вважає, що особа, яка подала клопотання, будучи вільною у використанні своїх прав у межах та спосіб передбачений КПК України, не наддала належних та допустимих доказів, у розумунні ст.ст. 85-86 КПК України, які б свідчили про те, що позбавлення волі відбувається з порушення норм ст. 206 КПК України, у зв'язку з чим вважає висловлені у клопотанні доводи сумнівними. Наявність таких сумнівів не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту" (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), а тому слідчий суддя приходить до висновку про повернення клопотання особі, яка його подала.
Відповідно до положень ч.3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 309 КПК України передбачено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, і цей перелік є вичерпним. Інші ухвали слідчого судді, окрім зазначених у цій статті, апеляційному оскарженню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 206, 208, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотанням ОСОБА_2 на незаконне позбавлення свободи за відсутності судового рішення - повернути особі, яка його подала, ОСОБА_2 .
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1