4-с/754/163/16
Справа № 754/3525/14-ц
Іменем України
22 грудня 2016 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., за участю секретаря судового засідання Нескородяної О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_1, державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сперкач Яна Олександрівна,
Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Деснянського районного суду міста Києва зі скаргою на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в якій просить: 1) Визнати незаконними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сперкач Яни Олександрівни в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.06.2016 року ВП №50123217; 2) Визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.06.2016 року ВП №50123217 державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, зазначивши, що у діях державного виконавця прозоро вбачається порушення, а саме відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» при поверненні стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Державний виконавець мав здійснити всі заходи, які передбачені законом України «Про виконавче провадження» та іншими законами. Державним виконавцем не вжито всіх заходів примусового виконання рішення, та не в повному обсязі вчиненні виконавчі дії. Натомість, маючи законодавчо закріплений обсяг повноважень для виконання покладених на державного виконавця обов'язків, державний виконавець, повертаючи виконавчий документ без виконання, створює несприятливі наслідки для своєчасного виконання судового рішення, чим порушує права Стягувача в частині виконання судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України. Отже, враховуючи вищевикладене, державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Сперкач Я. О. не здійснені всі можливі заходи щодо розшуку майна боржника, та самого боржника. Крім того у повноваженнях державного виконавця має місце подача подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проте не здійснено цих дії. Акт державного виконавця, обв'язковість складення якого передбачена ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», на підставі якого встановлюється відсутність майна боржника, Банку, разом із постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві, не надсилався, з чого не можливо об'єктивно встановити чи дійсно державним виконавцем здійснювалися виконавчі дії щодо розшуку майна боржника.
У судове засідання представник заявника не з'явився, звернувшись до суду з заявою, у якій просить слухати справу за його відсутності, скаргу підтримує у повному обсязі.
У судове засідання державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сперкач Яна Олександрівна, не з'явилася, звернувшись до суду з заявою, у якій просить слухати справу за її відсутності, покладається на думку суду.
У судове засідання боржник ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, поважні причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що виконавчий лист № 2-2829/14 про стягнення заборгованості за кредитним договором №77.1/АА-00192.07.2 від 19.11.2007 року на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" з ОСОБА_3, ОСОБА_1 у розмірі 14900,00 доларів США, що еквівалентно 119099,30 грн., пені у розмірі 200000,00 грн. та 3% річних - 5034,39 грн., виданий Деснянським районним судом міста Києва 02.07.2014 року (а.с. 8).
22.08.2014 року представник Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" звернувся до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2829/14, виданого Деснянським районним судом міста Києва 02.07.2014 року (а.с. 9).
03.09.2014 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44565980 (а.с. 10).
14.06.2016 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки стягнути кошти не виявилось можливим, оскільки в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, та направлено стягувачу (а.с. 12-13).
Постанова отримана представником стягувача 09 листопада 2016 року, що підтверджується супровідним листом (а.с. 11).
Суд перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані письмові докази, вважає, що скарга Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, провадження з виконання судових рішень є самостійною і невід'ємною частиною судового розгляду.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що виконання рішень, перелік яких встановлюється законом про виконавче провадження, покладається на державних виконавців відповідних відділів державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
З урахуванням наведеного, державний виконавець при проведенні виконавчих дій зобов'язаний діяти не лише у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", але й дотримуватися інших законів, використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
Згідно ч. 2. ст. 47 Закону про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
Згідно ч. 4. ст. 47 Закону про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Суд встановив, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець належним чином акт не складав та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.06.2016 року винесено без мотивування підстав її винесення, тому державним виконавцем не дотримані вимоги ч. 2, 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд звертає увагу на те, згідно ч. 1 ст. 40. Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Судом встановлено, що державний виконавець не звертався до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
Водночас, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, зокрема, й конфіденційну.
Тому, суд вважає, що у даному випадку, немає підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що державним виконавцем передчасно та безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки докази вжиття всіх заходів щодо примусового виконання судового рішення, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, відсутні, а тому оскаржувана постанова є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 383-387 ЦПК України, ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 12, 40, 47 Закону України "Про виконавче провадження",
Скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії державного виконавця задовольнити.
Визнати незаконними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сперкач Яни Олександрівни в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.06.2016 року ВП №50123217.
Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.06.2016 року ВП №50123217 державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сперкач Яни Олександрівни.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Петріщева І.В.