Ухвала
іменем україни
22 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року,
У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, на обґрунтування якого зазначав, що відповідно до договору дарування від 04 червня 2003 року він є власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1. Відповідач є власником іншої частини спірного будинку. З відповідачем склалися неприязні відносини через судові процеси у 2005 та 2007 роках, через що позивач не може вселитися до Ѕ належної йому частини будинку.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року, позов задоволено.
Вселено ОСОБА_4 до Ѕ частки будинку АДРЕСА_1 а саме: у будинку літ. «А-1» - житлові кімнати: № 4 площею 9 кв. м, № 6 площею 15,5 кв. м, житлова - площа 24,5 кв. м, загальна площа 33,07 кв. м; в загальному користуванні залишено: 1 - веранда площею 1,9 кв. м, 11- погріб площею 7,3 кв. м, № 1 - коридор площею 2 кв. м, № 2 - ванна площею 1,8 кв. м, № 3 - кухня площею 7,2 кв. м, № 5 - коридор площею 6,1 кв. м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до договору дарування від 04 червня 2003 року ОСОБА_4 є власником Ѕ частки будинку АДРЕСА_1, а саме: у будинку літ. «А-1» житлові кімнати: № 4 площею 9 кв. м, № 6 площею 15,5 кв. м, житлова площа - 24,5 кв. м, загальна площа -33,07 кв. м; в загальному користуванні: 1- веранда площею 1,9 кв. м, 11 - погріб площею 7,3 кв. м, № 1 - коридор площею 2 кв. м, № 2 - ванна площею 1,8 кв. м, № 3 - кухня площею 7,2 кв. м, № 5 - коридор площею 6,1 кв. м.
Власник майна відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України має право володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві приватної власності майном на свій розсуд та вчиняти будь-які дії щодо свого майна, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 155 ЖК Української РСР передбачено, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно з повідомленням адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 25 лютого 2015 року ОСОБА_5 зареєстрована у АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що позивач як співвласник спірного будинку має право користування своїм майном, тому його порушені права підлягають захисту.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, підстав для скасування ухвалених ними рішень не вбачає.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.І. Євтушенко
Т.Л.Ізмайлова
С.О.Карпенко