Справа № 727/10293/16-к
Провадження № 1-кс/727/3215/16
29 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
особи, яка подала скаргу - потерпілого ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Чернівці скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 05.12.2016 року про відмову в задоволенні клопотання від 02.12.2016 року та зобов'язання вичнити певну слідчу дію,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з скаргою на постанову прокурора Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 05.12.2016 року про відмову в задоволенні клопотання від 02.12.2016 року у кримінальному провадженні №4201626101000021 від 28.03.2016 року щодо повідомлення про підозру ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та обрання їм міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також щодо зобов'язання прокурора Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_4 проводити досудове розслідування по особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та припинити підміну ст. 42 КПК України на ст. 65 КПК України. Вказує, що прокурор істотно порушив вимоги кримінально-процесуального законодавства, оскаржувана постанова є незаконною, а тому просить скаргу задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав викладених в ній.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги, оскільки на даний час не зібрано достатньо доказів для пред'явлення підозри ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також оскільки не повідомлено про підозру, то не може бути застосовано до них запобіжний захід.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши скаргу та дослідивши матеріали кримінального провадження, приходжу до наступних висновків.
Встановлено, що в провадженні слідчого Шевченківського ВП ЧВП ГУ НП України в Чернівецькій області ОСОБА_7 , перебуває кримінальне провадження №42016261010000021 від 28 березня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 129, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, п. 1, 2 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Встановлено, що ОСОБА_3 звертався до Чернівецької місцевої прокуратури із клопотанням від 02.12.2016 року щодо повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та обрання їм міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дане клопотання прокурором Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_4 розглянуте та постановою від 05.12.2016 року відмовлено в його задоволенні.
Прокурор мотивує відмову тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42016261010000021 недостатньо зібрано доказів для повідомлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в порядку ст. 276 КПК України для повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.
Пунктом 1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих ( розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Згідно з ч.1 ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Як пояснив прокурор, слідчим та прокурором не зібрано достатніх доказів для підозри особам у вчиненні кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити, оскільки кримінально-процесуальним кодексом України не встановлений процесуальний строк повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, кримінально-процесуальний кодекс України передбачає виключний перелік випадків обов'язкового письмового повідомлення про підозру особі уповноваженими особами - слідчим або прокурором за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не за клопотанням потерпілого чи інших осіб.
Крім цього, вирішення питання щодо зобов'язання прокурора, слідчого оголосити особі про підозру не відноситься до компетенції слідчого судді, суперечить загальним засадам кримінального судочинства та порушує вимоги ст. 22 КПК України щодо змагальності сторін.
Згідно п.5 ч.1, ч.3 ст.176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою, який є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до ч. 4 ст.176 КПК України запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотаннями прокурора, під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Статею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Щодо зобов'язання прокурора Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_4 проводити досудове розслідування по особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та припинити підміну ст. 42 КПК України на ст. 65 КПК України до компетенціїї вирішення слідчого судді не відноситься.
Отже, на підставі вищевикладеного, слідчий судя приходить до висновку, що підстав для скасування постанови прокурора Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 05.12.2016 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 02.12.2016 року та зобов'язання прокурора вчинити певну слідчу дію немає, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_3 , слід відмовити.
Керуючись ст.ст.220, 303, 304- 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 05.12.2016 року про відмову в задоволенні клопотання від 02.12.2016 року та зобов'язання вчинити певну слідчу дію.
Ухвала оскарження не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1