23 грудня 2016 рокусправа № 337/2757/16-а(2а/337/116/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 1 УПП в м. Запоріжжі ДПП ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до інспектора роти № 1 батальйону № 1 УПП в м. Запоріжжі ДПП ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив визнати поважними причини пропуску десятиденного строку для подання адміністративного позову поважними; визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ДР № 146603 від 08.07.2016 року, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 425 грн.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Визнано причини пропуску строку для подачі адміністративного позову до суду поважними.
Визнано незаконною та скасовано постанову ДР № 146603 від 08.07.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції звернулося з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково не був врахований той факт, що вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення було виявлено відповідачем візуально під час несення служби по охороні публічного порядку у м. Запоріжжі, як і не виникало сумнівів стосовно того, що саме позивач проїхав перехрестя вулиць Істоміна та Шмідта у м. Запоріжжі на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3.«є» ПДР України. Зазначено про пропуск ОСОБА_1 строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.07.2016 року ОСОБА_1, постановою серії ДР № 146603 від 08.07.2016 року, винесеної поліцейським роти № 1 батальйону № 1 УПП в м. Запоріжжі ДПП ОСОБА_2, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 08.07.2016 року, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 11026», реєстраційний номер НОМЕР_1, проїхав перехрестя вул. Істоміна - вул. Шмідта у м. Запоріжжі на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 «є» ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП.
Скасування вказаної постанови і було предметом судового розгляду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем жодних доказів вини позивача та правомірності прийнятого ним рішення надано не було. Крім того, суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п. 8.7.3. ПДР України ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; є) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Тобто, доказуванню підлягає факт проїзду позивачем, керуючи належним йому транспортним засобом, на червоний сигнал світлофора.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В той же час, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надавалось належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, як-то відеозапису чи пояснень свідків.
Враховуючи, те що відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено із зазначенням конкретних доказів, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність складеної відносно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтованим.
Посилання заявника апеляційної скарги на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнаються колегією суддів апеляційного суду безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідачем не було спростовано доводів позивача стосовно того, що йому було роз'яснено працівником поліції про його право оскаржити вказану постанову саме протягом 15-ти днів з моменту її отримання, а сам текст оскаржуваної постанови, всупереч приписам ст. 283 КУпАП, взагалі не містить застережень, в який строк винесена постанова може бути оскаржена.
Натомість, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу суду першої інстанції, що у відповідності до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Всупереч вказаній нормі, дане питання судом першої інстанції було вирішено в постанові суду, що є порушенням норм процесуального права, однак яке не потягло за собою постановлення неправильного рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 1 УПП в м. Запоріжжі ДПП ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко