№ 2-1259
2009 рік
16 квітня 2009 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, треті особи Дніпропетровська міська рада, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 2 Жовтневого району м. Дніпропетровська, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про визнання права власності, -
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 19 серпня 2008 року звернулися до суду з позовом до відповідача виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради про визнання права власності, позовні вимоги уточнювалися. Позивачі в своєму позові і в судовому засіданні посилалися на те, що квартира АДРЕСА_1 була надана спочатку як службова. Потім рішенням виконкому переведена з службових в загальну і потім з дотриманням закону вони приватизували займане житло. Рішенням виконкому до їх квартири було приєднано частину загальної площі будинку і вони переобладнали житло, площа квартири не значно збільшилася, за висновками експертів вказане переобладнання відповідає будівельним нормам, квартира є єдиною, але не визнається відповідачем зі збільшеною площею і не введена в експлуатацію стосовно частини приєднаної площі. Просили визнати за ними право приватної власності на переобладнану квартиру з урахуванням збільшення загальної площі. Задовольнивши уточнені позовні вимоги.
Представник відповідача виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. В письмовому зверненні просив суд розглянути справу за відсутності їх представника і рішення винести по закону за наявними матеріалами справи на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.
Представники третіх осіб Дніпропетровської міськради і КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. В письмовому зверненні просили суд розглянути справу за відсутності їх представників і рішення винести за наявними матеріалами справи по закону на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників вказаних третіх осіб згідно ст. 169 ЦПК України.
Представник третьої особи КЖЕП № 2 Жовтневого району м. Дніпропетровська в судовому засіданні з позовними вимогами погодився в повному обсязі, підтвердивши пояснення позивачів і не заперечував проти задоволення позову.
Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. В письмовому зверненні визнали позовні вимоги, просили суд розглянути справу за їх відсутності і рішення винести за наявними матеріалами справи по закону на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних третіх осіб згідно ст. 169 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивачів і представника третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення № 614 виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради від 24 червня 1983 року позивачу ОСОБА_1 як двірнику КЖЕП - 2 Жовтневого району м. Дніпропетровська у встановленому порядку для постійного мешкання надано службову квартиру АДРЕСА_2 на склад сім'ї в три особи, в тому числі чоловік ОСОБА_2 і дочка ОСОБА_8, де вони були належним чином прописані та зареєстровані і мешкали своєю сім'єю. За рішенням № 794 виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради від 26 червня 1992 року вказана квартира була виключена з числа службових і позивачам надана можливість приватизувати займане житло. В 1996 році позивачі на підставі розпорядження управління житлового господарства від 07 жовтня 1996 року у встановленому законом порядку приватизували займане житло, про що отримали свідоцтво від 07 жовтня 1996 року, де вказано, що ця квартира знаходиться в їх спільній сумісній власності.
За рішенням № 258 виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради від 24 квітня 1998 року «Про поліпшення житлових умов» частина струмощитової будинку мешкання позивачів загальною площею 8.0 кв. м., суміжної з житлом позивачів, була приєднана до загальної площі позивачів і загальна площа їх квартири стала 55.7 кв. м. За час мешкання позивачів в цьому будинку в своєму житлі за власний рахунок, своїми силами і працею та за свої власні кошти з метою поліпшення житлових та побутових умов здійснили ремонт з переплануванням та переобладнанням займаної квартири за адресою: АДРЕСА_3, де вони і мешкати однією сім'єю; при цьому вони були прописані за вказаною адресою, ними було отримано технічний паспорт на житло.
Позивачі отримали «Технічний висновок про стан будівельних конструкцій реконструйованого житла» ПДАБіА (Ліцензія АБ № 205927). Де вказано, що роботи по оцінці стану будівельної реконструкції позивачами виконані у відповідності до вимог чинних нормативних документів з дотриманням чинних вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, подальша експлуатація житла можлива.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інакше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…»
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тому, у зв'язку з необхідністю узаконити вищевказане позивачі вимушені звернутися з позовом до суду.
Судом встановлено, що вищезазначене переобладнання квартири позивачами було проведено в межах займаного житла зі згоди мешканців будинку і на підставі рішення виконкому, яке чинне і не оскаржене, тому визнання за позивачем права власності на об'єкти самочинного будівництва не порушує прав фізичних та юридичних осіб. Проведене будівництво не порушує права інших співвласників і власників сусідніх квартир, що підтверджено висновком експертизи 2008 року експертами ПДАБіА результатами інженерно-технічного обстеження стану переобладнаної квартири позивачів.
Суд приймає до уваги також і ті обставини, що з відома органів державної влади позивачам видано технічний паспорт на квартиру та підключено до електромереж, водо- та газо- постачання та ін., отримано окрему поштову адресу, зареєстровано в житлі, виносились рішення виконкому. Вищенаведені обставини свідчать про визнання органами влади права позивача на мешкання та оформлення правовстановлюючих документів на вказані переобладнання. Але разом з тим реєстрація права власності вказаних будов і споруд пов'язана з питанням вводу об'єктів нерухомого майна в експлуатацію (через зміну закону цим питанням зараз займаються інші певні відповідні органи місцевої влади), позивачі висловили бажання вирішити вказане питання окремо в позасудовому порядку.
У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. У відповідності зі ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається приналежним йому майном. Власник має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При таких обставинах суд вважає можливим визнати за позивачами право приватної власності на переобладнане нерухоме майно квартиру АДРЕСА_4, яка складається з: 1 - коридор площею 4.2 кв. м., 2 - кладова площею 0.9 кв. м., 3 - санвузол площею 5.9 кв. м., 4 - кухня площею 15 кв. м., 5 - житлова кімната площею 12.8 кв. м., 6 - житлова кімната площею 16.9 кв. м., житлова кімната площею 29.7 кв. м., загальною площею 55.7 кв.м.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 319, 368, 372, 392 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 10, 11, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право приватної власності на переобладнане нерухоме майно квартиру АДРЕСА_4, яка складається з: 1 - коридор площею 4.2 кв. м., 2 - кладова площею 0.9 кв. м., 3 - санвузол площею 5.9 кв. м., 4 - кухня площею 15 кв. м., 5 - житлова кімната площею 12.8 кв. м., 6 - житлова кімната площею 16.9 кв. м., житлова кімната площею 29.7 кв. м., загальною площею 55.7 кв.м.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя -