Справа № 524/3686/16-ц Номер провадження 22-ц/786/3475/16Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
28 грудня 2016 року м. Полтава
Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області Карпушин Г. Л., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору в частині сплати винагороди недійсним, -
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору в частині сплати винагороди недійсним - задоволено.
Визнано умову п. 8.1 кредитного договору №PLRPGK0000000002 від 27.05.2008 року, що було укладено між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, про щомісячну винагороду за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів недійсною з моменту укладання договору.
Визнано умови додаткової угоди від 24.10.2011 року до кредитного договору №PLRPGK0000000002 від 27.05.2008 року, що було укладено між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, про щомісячну винагороду за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів недійсною з моменту укладення додаткової угоди.
Визнано умову додаткової угоди від 16.08.2013 року до кредитного договору №PLRPGK0000000002 від 27.05.2008 року, що було укладено між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, про щомісячну винагороду за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів недійсною з моменту укладання додаткової угоди.
Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» перенаправити (перерозподілити) грошові кошти у розмірі 8989,80 доларів США на погашення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам на виконання умов кредитного договору №PLRPGK0000000002 від 27.05.2008 року, що було укладено між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави витрати пов'язані із сплатою судового збору у сумі 551 грн. 20 коп.
З даним рішенням суду не погодився ПАТ КБ «Приватбанк» та подав на нього апеляційну скаргу.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що вирішуючи питання про стягнення судових витрат місцевий суд невірно застосував норми законодавства, в зв'язку з чим сума судового збору була стягнута з відповідача на користь держави не в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, що при подачі позову до суду позивачем ОСОБА_2 заявлялося три позовні вимоги немайнового характеру, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. Також, ним було подано уточнюючу позовну заяву, де ним було заявлено ще одну вимогу немайнового характеру, проте ним судовий збір не сплачувався, оскільки він на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від її оплати.
Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має дві вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру. Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» визначено розмір ставок - за позовну вимогу немайнового характеру 0,4 розміру мінімальної заробітної плати - 551,20 грн. (п.1.2.).
Відповідно до п.13 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п. 41 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК України має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.
Таким чином, враховуючи обставини справи та кінцеве рішення прийняте районним судом, справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь держави в повному обсязі судових витрат за вимоги немайнового характеру.
Керуючись ст. 297 ЦПК України, -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору в частині сплати винагороди недійсним - повернути до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області для ухвалення додаткового рішення в строк до 28 січня 2017 року.
В касаційному порядку ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1
З оригіналом згідно: