Справа № 128/4081/16-ц
Іменем України
27 грудня 2016 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді: Ганкіної І.А.
при секретарі: Шевнюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту належності документів та про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту належності документів та про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що вона народилась 28 березня 1994р., а/з № 7 від 05.03.2007р. в с. Пилява Тиврівського району Вінницької області. В її свідоцтві про народження в графі «батько» записаний ОСОБА_4. 25.07.2006 року помер її батько ОСОБА_4, а/з №22 вчинений виконкомом Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області. Відповідачі по справі: ОСОБА_2 - її бабуся, яка померлому ОСОБА_4 була матір'ю, а ОСОБА_3 - її мати, яка на момент смерті ОСОБА_4 була його дружиною. Після смерті батька ОСОБА_4 відкрилась спадщина на: земельну частку (пай) площею 1,97 га яка перебуває в колективній власності КСП «Красне». Вартість зазначеної земельної ділянки відповідно до експертної оцінки ТОВ «Флореаль плюс» від 01.11.2016 року складає 42000 грн. А також на майно члена колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Красне» с. Пултівці Жмеринського району серії ВІ V № 016304, в розмірі 1110 грн. або 0,020 відсотків. При звернені до нотаріальної контори позивачці було роз'яснено, що не має можливості оформити спадщину, оскільки позивачка не змогла підтвердити факт, що саме ОСОБА_4 належить дана земельна частка (пай), про що повідомлено листом Державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори від 04.11.2016р. за №3150/02-17. Дійсно, в сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ВН №0381559 прізвище батька позивачки зазначено «Дереневський», в свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий пай) серії ВІ V №016304 прізвище померлого батька вже зазначено як «Деренівський» а в свідоцтві про смерть а/з № 22 від 25.07.2006р. виконкому Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області прізвище мого батька записано ОСОБА_4 -відповідно до даних його паспорту громадянина України. Таким чином, підтвердити факт, що сертифікати дійсно належать її батьку позивачка має в судовому порядку. Як вбачається з погосподарських книг сільської ради з 1971 року до часу своєї смерті прізвище батька позивачки було записано, як «Дереньовський», під таким прізвищем його знали родичі та односельці, в офіційних документах, що посвідчують особу його прізвище записано - ОСОБА_4. Також в деяких виписках з погосподарських книг прізвище її батька зазначено як «Дереневський». В свідоцтві про народження батька позивачки його прізвище вказано як «Дереневский». Таким чином є всі підстави стверджувати, що батьком позивачки - ОСОБА_4 дійсно було отримано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0381559. На момент смерті батька ОСОБА_4 позивачка була неповнолітня, тому не могла звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Оскільки була неповнолітня та вважається такою, що прийняла спадщину. Також, бабуся позивачки ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_4 була непрацездатною, тому вона має право на обов'язкову частку у спадщині. Таким чином, щоб прийняти спадщину після смерті батька, позивачка має підтвердити факт, що сертифікат на право земельну частку (пай) серії ВН № 0381559 належить померлому батьку ОСОБА_5 в судовому порядку.
З огляду на вищевикладене позивачка звернулась з даним позовом до суду, яким просить встановити факт, що має юридичне значення та визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4
В судове засідання сторони не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Позивач ОСОБА_1 позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, змін та доповнень не має.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечують.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
22 липня 2006 року помер спадкодавець ОСОБА_4 в с. Лисянка Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-АМ № 072335 від 22.03.2007 року виданого повторно (а.с. 5).
Факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_4 як дочкою та батьком підтверджується свідоцтвом про народження позивачки, де в графі «батько» вказано «Дереньовський Валерій Миколайович» свідоцтво серії І-АМ № 068018 від 05.03.2007 року виданого повторно (а.с.6).
Факт родинних стосунків між померлим ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_2 як матір'ю та сином підтверджується копією свідоцтва про народження померлого, де в графі «мати» вказано «Мельник Любов Трохимівна» (а.с.10).
Відповідно до довідки № 1229 від 28.10.2016 року виданої виконкомом Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, до складу сім'ї ОСОБА_6, який помер 22.07.2006 року та на момент смерті був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, входили: ОСОБА_2 мати; ОСОБА_7 сестра; ОСОБА_8; ОСОБА_9 племінниця; ОСОБА_10 племінник; ОСОБА_11 племінник (а.с.11).
На підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії ВН № 0381559 від 2004.2000 року, померлому ОСОБА_4 належить земельна частка (пай) площею 1,97 га яка перебуває в колективній власності КСП «Красне» (а.с.8).
Вартість зазначеної земельної ділянки відповідно до експертної оцінки ТОВ «Флореаль плюс» від 01.11.2016 року складає 42000 грн (а.с.33).
Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Красне» с. Пултівці Жмеринського району, серії ВІ V № 016304, померлому належала частка в розмірі 1110 грн. або 0,020 відсотків (а.с.9).
В сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ВН №0381559 прізвище батька позивачки зазначено «Дереневський», в свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий пай) серії ВІ V №016304 прізвище померлого батька вже зазначено як «Деренівський» а в свідоцтві про смерть а/з № 22 від 25.07.2006р. виконкому Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області прізвище батька позивачки записано ОСОБА_4 - відповідно до даних його паспорту громадянина України.
Таким чином, підтвердити факт, що сертифікати дійсно належать її батьку позивачка має в судовому порядку.
Однак оформити свої спадкові права позивачка не має можливості, оскільки містяться різнописання прізвища померлого у правовстановчих документах на спадкове майно, що підтверджується листом нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори від 04.11.2016 року за вих. № 3150/02-17 (а.с.32).
Інших спадкоємців не має. Заповіт не вчинявся.
За нормами ч. 3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Оскільки, при розгляді даної цивільної справи знайшов своє підтвердження факт того, що сертифікат на право земельну частку (пай) серії ВН №0381559 належить ОСОБА_5, який помер 22.07.2006р. в с. Лисянка Вінницького району Вінницької області, то з метою забезпечення реалізації спадкових прав позивача, які підлягають судовому захисту, суд вважає за необхідне встановити факт родинних відносин, про який просять позивачі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд вправі встановити факт родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування майна померлого громадянина може здійснюватися за законом чи за заповітом.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.
Згідно ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку , встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну; при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.
Розглядаючи дану цивільну справу, визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходив з того, що відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При вирішенні спору суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Так до майна в контексті Європейської Конвенції належать визначені законом права відповідно до яких , заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування права. Зазначене положення висвітлено в рішенні «Рисовський проти України» (ухвала щодо прийнятності від 20 жовтня 2011 року). Так в п. 70 зазначеного рішення визначено «Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача на спадщину є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Вищевикладене дає суду законні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1218, 1264, 1266, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 158, 174, 197, 212 - 215, 256 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов задовольнити.
Встановити факт, що сертифікат на право земельну частку (пай) серії ВН № 0381559 належить ОСОБА_5, який помер 22.07.2006р. в с. Лисянка Вінницького району Вінницької області.
Визнати за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 03.10.2015 року на земельну частку (пай) площею 1,97 га яка перебуває в колективній власності КСП «Красне».
Визнати за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 03.10.2015 року на майновий сертифікат серії ВІ V № 016304.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.А. Ганкіна