печерський районний суд міста києва
Справа № 757/61249/16-к
26 грудня 2016 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , старшого слідчого ОСОБА_4 ,розглянувши провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. ст. 170, 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт майна, а саме арешт на грошові кошти, які знаходяться на депозитних рахункахРотань ОСОБА_6 , відкритих за договором від 24.02.2014 № ZIDN2.182.015 у ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» (МФО 380719) В обґрунтування доводів скарги зазначив, що арешт було накладено необґрунтовано та за відсутності доказів та достатніх правових підстав для цього, ОСОБА_5 не мала необхідного процесуального статусу та не вчинювала будь-які дії, що мають ознаки злочинів та досліджуються у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив задовольнити клопотання з наведених в ньому підстав.
Старший слідчий ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання ,також пояснив , що відомості про злочин за ст..ст.209,364 КК України були внесенні до ЄРДР . Підозра в скоєнні злочину ОСОБА_5 у кримінальному провадженні не оголошувалась
Вислухавши представника заявника, старшого слідчого , дослідивши матеріали провадженні і надані документи, слідчий суддя прийшов до такого висновку:
30.10.2015 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 у справі №757/39998/15-к було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_5 , відкритих за договором, укладеним даною особою з ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку». Як вбачається з матеріалів, в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000931, зареєстрованому в ЄРДР 15.09.2014 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 209 КК України, було виявлено відомості про існуючі депозитні договори, укладені з фізичними особами, у тому числі з ОСОБА_5 . Слідчим ГСУ МВС України та слідчим суддею, який розглядав справу, було зроблено висновок, що дані грошові кошти, які містяться на депозитних рахунках, були набуті в результаті саме вчинення кримінального правопорушення у вказаному вище кримінальному провадженні та є предметом злочину, і тому відповідають критеріям п. п. 3, 4 ч. 2ст.167 КПК України. Зазначене стало підставою для накладення арешту на грошові кошти.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, що були чинні на момент прийняття оскаржуваної ухвали, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та ухвали про накладення арешту майна, розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000931 проводиться за фактом зловживання службовим становищем та вчинення інших неправомірних дій не ОСОБА_5 , а іншої особи - заступника начальника ДТГО «Південно-західна залізниця» ОСОБА_8 , що полягало в незаконному укладанні з ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» договору про надання овердрафту від 05.02.2014 № KKOSK.990655.037, чим спричинено тяжкі наслідки. У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація або докази, які підтверджують наявність у ОСОБА_5 процесуального статусу, передбаченого ст. 170 КПК України (в редакції на момент винесення ухвали) та необхідного для накладення арешту на майно даної особи. В ухвалі про арешт майна також не було зазначено про будь-який зв'язок ОСОБА_5 з посадовими особами ДТГО «Південно-західна залізниця», дії яких досліджуються у кримінальному провадженні, або можливість набуття грошових коштів від таких осіб, а також не було вказано про можливість подальшої конфіскації грошових коштів, на які було накладено арешт.
З вказаного слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав як для накладення арешту на майно особи, так і для продовження застосовування такого заходу забезпечення кримінального провадження саме до ОСОБА_5 через відсутність у неї необхідного процесуального статусу.
Щодо висновку про набуття арештованих грошових коштів в результаті вчинення кримінальних правопорушень, ознаки яких досліджуються в рамках кримінального провадження №42014000000000931, та наявності у грошей ознак предмету злочину, слід сказати наступне.
Адвокатом ОСОБА_3 було надано копію договору позики (безвідсоткової) від 16 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на загальну суму 5 000 000 дол. США. Відповідно до п. 2.1. даного договору грошова сума в день підписання була передана шляхом перерахування на поточний рахунок або безпосередньої передачі позичальнику.
Як було зазначено представником ОСОБА_5 , у подальшому вказані грошові кошти, набуті за договором позики, були розміщенні на депозитних рахунках ПАТ «ВБР» відповідно до депозитного договору на користь третьої особи від 24.02.2014 № ZIDN2.182.015. Вигодонабувачем за даним депозитним договором було вказано позикодавця за договорами позики - ОСОБА_9 . Вказані договори є чинними, у судовому порядку не оскаржувались та відповідно до положень ст. 204 ЦК України вважаються правомірними.
Адвокатом ОСОБА_3 було також надано копії довідок про подану декларацію про майновий стан і доходи ОСОБА_9 за 2007, 2008, 2009, 2010 роки, якими підтверджується законність набуття даною особою грошових коштів та достатній розмір.
Дослідивши вказані документи, слідчий суддя приходить до висновку про законність набуття ОСОБА_5 арештованих грошових коштів та неможливість отримання таких від вчинення злочинних дій, які досліджуються у кримінальному провадженні №42014000000000931. Вказані грошові кошти не є предметом злочину.
Відповідно до положень ст. 167 та ст. 170 КПК України (чинними на момент винесення оскаржуваного рішення) арешт майна застосовується з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна у провадженні щодо кримінальних правопорушень, за які може бути застосовано додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а також на майно у вигляді речей,документів, грошей, якщо вони відповідають ряду ознак. При цьому, обов'язок доведення обставин щодо відповідності майна, про накладення обмежень на розпоряджання (користування) яким йдеться у заявленому клопотанні, вимогам ст. 167 КПК України та належність такого майна визначеній особі, покладається безпосередньо на слідчого (прокурора).
Сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна, зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. В свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у процесуальному рішенні (ухвалі). Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України у разі, якщо відповідне клопотання не підкріплене визначеними у КПК метою та підставами, а також за відсутності доказів на підтвердження обставин, на які посилається слідчий (прокурор), останнє має бути відхилено.
Як вбачається з матеріалів провадження та ухвали слідчого судді, якою було накладено арешт, будь-яких вказівок та підтверджуючих документів щодо зв'язку ОСОБА_5 з діями, які досліджуються у даному провадженні та мають ознаки злочинів, наразі матеріали справи не містять. Не надано також підтверджуючих документів щодо протиправності джерел набуття даних грошових коштів ОСОБА_5 .Натомість адвокатом ОСОБА_3 було надано документи, які підтверджують законність джерела набуття грошових коштів та їх походження.
З огляду на вказане, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна ОСОБА_5 не має зв'язку з матеріалами кримінального провадження №42014000000000931, досліджуваними фактичними обставинами у кримінальній справі та не може забезпечити виконання можливого вироку.
Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому положеннями КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З огляду на зміст завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, завдання слідчого судді полягає, у тому числі, у недопущенні піддання особи у такому кримінальному провадженні необґрунтованому процесуальному примусу та застосування неналежних правових процедур до учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з викладеного, враховуючи пояснення адвоката на надані ним документи, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна ОСОБА_5 , накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/39998/15-к підлягає скасування через необґрунтованість, відсутність підстав для його накладення та об'єктивної необхідності подальшого застосування, а тому вважає, що клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 370-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту - задовольнити.
Скасувати арешт на грошові кошти, які знаходяться на депозитних рахунках ОСОБА_5 (ІПН: НОМЕР_1 ), відкритих за договором від 24.02.2014 № ZIDN2.182.015 у ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» (МФО 380719), за адресою: м. Київ, В'ячеслава Чорновола, 25, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 30.10.2015 року у справі №757/39998/15-к.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1