СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/3608/16
ун. № 759/17694/16-к
26 грудня 2016 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
в особі слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Святошинського ГУНП у місті Києві старшого лейтенант поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12016100080012772 від 24.12.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого (зі слів) за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово засудженого:
- 27.08.2002 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 08.05.2007 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 395 КК України до арешту строком на 1 місяць;
- 28.04.2010 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,
якого 24.12.2016 року о 16 год. 00 хв., було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 25.12.2016 року о 14 год. 00 хв. йому повідомлено про підозру за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України,
26.12.2016 року старшим слідчий СВ Святошинського ГУНП у місті Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, погодженим з прокурором Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово засудженим, а саме 27.08.2002 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до 5 років позбавленні волі; 08.05.2007 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 395 КК України до арешту строком на 1 місяць; 28.04.2010 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років 6 місяців позбавленні волі на шлях виправлення не став, належним висновків для себе не зробив, і маючи не зняту та непогашену в законному порядку судимість знову вчинив новий майновий злочин за таких обставин:24.12.2016 приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_4 знаходячись в салоні громадського транспорту, маршрутного таксі №411, на зупинці громадського транспорту "Генерала Потапова", по вул. Покотила, 5 в місті Києві намагався викрасти мобільний телефон марки "SAMSUNG GALAXY J1" вартістю 2530 гривень, який належить ОСОБА_8 , однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий перехожими громадянами. Так, 24.12.2016 ОСОБА_4 знаходячись у невстановленому місці, час та обставинах, не маючи постійного джерела доходів та маючи не зняту та непогашену в законному порядку судимість, з метою покращення свого матеріального становища разом із невстановленою слідством особою, вирішив знову вчинити крадіжку чужого майна, чим вступили між собою у попередню злочинну змову та з цією метою стали пересуватись по місту Києву громадським транспортом, з метою відшукання предмета посягання. Цього ж дня, приблизно о 15 годині 25 хвилин коли ОСОБА_4 разом із невстановленою слідством особою знаходились в салоні громадського транспорту, маршрутного таксі №411, яке наближалось до зупинки громадського транспорту "Генерала Потапова", що по вулиці Покотила, 5 в місті Києві, він звернув увагу на раніше не знайому йому ОСОБА_8 , в кишені якої знаходився мобільний телефон який він вирішив таємно викрасти. Реалізуючи свій умисел направлений повторне, таємне викрадення чужого майна ОСОБА_4 , знаходячись поряд із ОСОБА_8 та переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою таємного викрадення дістав з правої кишені куртки останньої належний їй мобільний телефон марки "SAMSUNG GALAXY J1" вартістю 2530 гривень, в якому знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку "МТС" вартістю 30 гривень на рахунку якої грошові кошти були відсутні, а всього на загальну суму 2530 гривень. В свою чергу невстановлена досудовим розслідуванням особа знаходилась поряд і всіляко сприяла викраденню майна, шляхом штовхання та відволікання потерпілої ОСОБА_8 . Заволодівши в такий спосіб чужим майном, ОСОБА_4 на зупинці громадського транспорту "Генерала Потапова" що по вулиці Покотила, 5 в місті Києві був викритий потерпілою ОСОБА_8 разом з викраденим майном, яка намагалась припинити його злочинні дії, однак він в свою чергу разом із невстановленою слідством особою спробував втекти разом із викраденим майном та був затриманий, чим не довів свій злочинний умисел до кінця з причини які не залежали від його волі. Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними діями вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна повторно, за попередньою змовою групою осіб, яке належить ОСОБА_8 , тобто злочин передбачений ч. 2 ч. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор просив клопотання задовольнити, зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став і продовжує вчиняти нові злочини, може незаконно впливати на потерпілого відносно якого застосовував фізичне насильство в момент вчинення відносно нього злочину, впливати на свідків, а також переховуватись від органів досудового розслідування, суду та продовжувати вчиняти інші злочини. Також прокурор повідомив про відсутність в матеріалах справи доказів, підтверджуючих хвороби підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_4 , в судовому засіданні зазначив про те, що він не здійснював цього злочину, зазначив, що він живе в цивільному шлюбі та має 13-ти місячну дитину, також, зазначив, що він перебуває на обліку в туб-диспансері та на обліку в ВІЧ-центрі в кабінеті довіри. Просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник в судовому засіданні зазначив, що підозра у даному випадку є необґрунтованою, суспільству дуже дорого вартує утримання осіб під вартою, у зв'язку чим, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Слідчий суддя перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки усіх учасників даного кримінального провадження дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Святошинського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження за № 12016100080012772, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
24.12.2016 року о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , фактично був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
25.12.2016 року по кримінальному провадженню № 12016100012772 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
За інформацією, викладеною в клопотанні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допитів свідків, заявою ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення, допитом потерпілого ОСОБА_8 , протоколом ОМП, протоколом затримання, протоколами пред'явлення особи для впізнання та іншими матеріалами у їх сукупності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа
Відповідно до п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. І такі докази мають бути досить переконливими, щоб суддя на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину вірогідною.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи й просто для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночними поняттями. На момент повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень зібрані докази вказують, що: кримінальне правопорушення дійсно мало місце; дані про вчинення кримінального правопорушення внесені до ЄРДР; вчинений він ОСОБА_4 ; суспільна небезпечність діянь містить склад конкретних кримінальних правопорушень. Зокрема, підозра підтверджується протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 24.12.2016 року відповідно якого ОСОБА_8 заявила про кражу телефону невідомою особою, протоколом огляду місця події від 24.12.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_8 пояснила, що невідомий чоловік вкрав її мобільний телефон, в момент, коли за ним побіжали невідомі особи, допитом потерпілої ОСОБА_8 , відповідно до якого вона зазначила, що коли вона побачила пропажу телефону, вона відразу подивилась на невідомих чоловіків і побачила, що її телефон знаходиться в руках першого невідомого чоловіка, після чого вона почала кричати про кражу телефону, їй прийшли на допомогу перехожі, які затримали одного з двох чоловіків, який до цього тримав вруках телефон, і ним виявився ОСОБА_4 , копією чеку про купівлю телефону, що підтверджує його вартість, протоколами для пред'явлення особи для впізнання від 24.12.2016 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який засвідчив, що він затримав особу - ОСОБА_4 та побачив, що біля його ніг лежав телефон потерпілої, протоколами допиту свідка ОСОБА_10 який показав, що в його присутності ОСОБА_9 затримав ОСОБА_4 , протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що в його присутності ОСОБА_9 спізнав ОСОБА_4 . Докази для підозри ОСОБА_4 зазначені в повідомленні по підозру, таким чином, окремі докази підозри ОСОБА_4 узгоджуються з іншими. Тому підстав вважати, що підозра є необґрунтованою у слідчого судді немає.
Вирішення ж питання щодо правильності кваліфікації протиправних дій підозрюваного та наявності (відсутності) доказів вини у вчиненні ним кримінального правопорушення є прерогативою суду, на розгляд його надійде обвинувальний акт та не є предметом дослідження на даному етапі кримінального провадження.
Прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, а також те, що на даний час наявні ризики, які дають підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, у зв'язку з відсутністю стабільного джерела доходу, оскільки не працює, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а тому слідчий суддя, оцінивши в сукупності ступень тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 згідно вищевказаної норми КК України, обставини вчинення правопорушення, а також дані про особу підозрюваного, зокрема те, що він був раніше засудженим за вчинення аналогічного злочину, має міцних соціальних зв'язків, не має утриманців, у нього відсутнє постійне місце роботи або навчання, вважає необхідним застосувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням зробленого висновку, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ст. 182 ч. 5 КПК України, у розмірі 20 (двадцяти) розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 181 - 184, 194, 195, 200, 202 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Святошинського ГУНП у місті Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12016100012772 від 26.12.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, строк обчислювати починаючи з 24.12.2016 року.
Ухвала слідчого судді діє 60 (шістдесят) днів до 21 лютого 2017 року (16 години 00 хвилин) включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Для утримання підозрюваний ОСОБА_4 підлягає направленню до Київського СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Згідно ст. 182-183 КПК України ОСОБА_4 визначити розмір застави в розмірі 20 розмірів мінімальних зарплат, що становить 27 560 гривень, надати можливість йому або іншій особі внести на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва для внесення застави (код ЄДРПОУ 02896710, Банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, рахунок 37315001003040), та надати документ, що це підтверджує - органу, у провадженні якого перебуває кримінальна справа. У відповідності до ст. 202 ч. 4 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення вищевказаної суми застави, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
У разі звільнення з-під варти, покласти на ОСОБА_4 обов'язки, у відповідності до ст. 182 КПК України:
- з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- не відлучатися із населеного пункту, за місцем фактичного проживання без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;
- повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та роботи.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1