Справа № 755/16905/16-ц
про повернення позовної заяви
"27" грудня 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» про захист прав споживачів та визнання правочину недійсним,-
14 листопада 2016 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» про захист прав споживачів та визнання правочину недійсним. 15 листопада 2016 року вказану позову заяву було передано в провадження судді Катющенко В.П. в порядку визначеному ст. 11-1, ч.1 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків не більше ніж три дні з дня отримання позивачем ухвали.
Копію ухвали судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року уповноваженим представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було отримано 01 грудня 2016 року, а позивачем ОСОБА_1 - 06 грудня 2016 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
07 грудня 2016 року уповноваженим представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до суду було подано заяву щодо залишення судом позовної заяви без руху.
26 грудня 2016 року вказану заяву було передано судді Катющенко В.П.
Вивчивши зміст поданої заяви, суд приходить до наступного.
Так, підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що позивачем до матеріалів позовної заяви не було додано відомостей, що підтверджують сплату судового збору, відповідно до ставок судового збору, встановлених Законом України «Про судовий збір».
Як вбачається з поданої представником позивача заяви щодо залишення судом позовної заяви без руху, останнім зазначено, що суд повинен звільнити позивача від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вказаний позов подано у зв'язку з порушенням прав позивача, як споживача банківських послуг.
Так, спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір». Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
З 01 вересня 2015 року Закон України «Про судовий збір» діє у новій редакції. Із статті 5 цього Закону, яка визначає пільги щодо сплати судового збору, виключено пункт, який встановлював, що від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Отже, з 01 вересня 2015 року позови споживачів оплачуються судовим збором за ставками, встановленими Законом.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що «споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав».
Таким чином, вказане свідчить про наявність двох нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють питання оплати судового збору.
Згідно з статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
В той же час, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосуванню підлягають положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
При цьому, Закон України «Про судовий збір» у редакції, що діє з 01 вересня 2015 року, виключив споживачів з переліку пільгової категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання вказаного позову.
Відповідно до ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач відповідно до ухвали суду, у встановлений строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали, не виконає вимоги визначені ст. ст. 119, 120 ЦПК України, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» про захист прав споживачів та визнання правочину недійсним позивачу.
Частиною 5 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 121, 210, 293, 294 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» про захист прав споживачів та визнання правочину недійсним, вважати такою, що не подана та повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: