Номер провадження 2/754/5232/16
Справа №754/10782/16-ц
Іменем України
20 грудня 2016 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з зазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 борг у розмірі 20500,00 доларів США, що становить 517830,00 грн.; 3% річних в розмірі 522,33 доларів США, що становить 13194,06 грн., зазначивши, що 17 квітня 2015 року він позичив ОСОБА_2 в борг 20500,00 доларів США строком на 6 місяців до 17 жовтня 2015 року, на підтвердження чого була видана відповідна розписка, але свої зобов'язання відповідач своєчасно не виконав і гроші до цього часу не повернув.
У судове засідання сторони, повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились.
Представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з вищенаведених підстав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується телеграмою, поважні причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Відповідно ч. 6 ст. 74 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
На підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 17 квітня 2015 року року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20500,00 доларів США, та зобов'язався повернути вказану суму до 17 жовтня 2015 року, на підтвердження чого, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 17 квітня 2015 року було укладено договір позики у вигляді боргової розписки (а.с. 9).
У строк вказаний в розписці гроші повернуті не були, станом на день подання позовної заяви, сума заборгованості ОСОБА_2 становить 20500,00 доларів США - основного боргу, що становить 517830,00 грн.; 3% річних в розмірі 522,33 доларів США, що становить 13194,06 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 7).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю договір - розписка від 17 квітня 2015 року про отримання ОСОБА_2 в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора грошової суми в розмірі 20500,00 доларів США
Отже, дослідивши боргову розписку, суд вважає, що вона підтверджує факт укладення договору позики.
Аналогічні висновки та правова позиція містяться у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612, ч. 1, 2 ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57, 60, 61, 84, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 292, 294 ЦПК України, ст.ст.10, 11, 15, 16, 60, 208, 526, 625, 627, 628, 629, 1046-1050 ЦК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 борг у розмірі 20500,00 доларів США, що становить 517830,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 три проценти річних від простроченої суми у розмірі 522,33 доларів США, що становить 13194,06 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5310,24 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Петріщева І.В.