Номер провадження 2-а/754/798/16
Справа №754/15592/16-а
Іменем України
26 грудня 2016 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Журавська О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, суд,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Постановою Деснянського районного суду м. Києва визнано дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугою років протиправними, зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, відповідно до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» період проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме навчання в Національній академії внутрішніх справ та призначити та нарахувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 14.03. 2016 р. Виконуючи вказане рішення суду, відповідач невірно провів розрахунок пенсії позивача, з розрахунку 60 % від суми щомісячного (чинного) заробітку. Позивач вважає, що розрахунок мав здійснюватись виходячи з 86 % від суми щомісячного доходу, оскільки стаж роботи позивача є достатнім в розуміння ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва у наданих письмових запереченнях позов не визнав, зазначивши, що Управління не здійснювало протиправних та неправомірних дій та виконало постанову суду в повному обсязі. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIIІ від 24.12.2015 року, вказано, що у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740,00 грн., а п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» скасовуються, підстави для перерахунку пенсії позивачу відсутні.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04.07.2016 р. визнано дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугою років протиправними, зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, відповідно до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» період проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме навчання в Національній академії внутрішніх справ, та призначити та нарахувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 14.03. 2016 р.
Постанова суду набрала законної сили 15.07.2016 р.
08.11.2016 р. позивач звернувся до відповідача з завою про перерахунок пенсії, згідно якої просила зробити перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням довідки про заробітну плату прокуратури Київської обл. від 18-431 від 10.03.2016 р., виходячи з розрахунку 86 % від розміру заробітної плати.
Листом від 02.12.2016 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що розрахунок пенсії позивача проводився на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
У відповідності до Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 04.07.2016 р. на момент звернення до відповідача позивач мав достатній стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», оскільки такий стаж становить понад 13 років.
При винесенні вказаної постанови, суд керувався тим, що ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Вказаною постановою суду, відповідача було зобов'язано призначити та нарахувати позивачу пенсію за вислугу років саме у відповідності до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем всупереч вказаній постанові суду вчинено перерахунок пенсії позивачу на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», а не ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р.
Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно з положеннями ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Окрім того, частини 1-3 ст.46 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В абз.14 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року у справі № 1-21/2005 також вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція (254к/96-ВР) та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України (254к/96-ВР) не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N8-pn/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 , від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004.
Правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. ( абз.5 п.6 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005).
Враховуючи вище викладене, вимоги ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», стаж позивача та викладене в постанові Деснянського районного суду м. Києва від 04.07.2016 р., суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 17, 158-162 , 183-2 КАС України, ЗУ «Про прокуратуру», суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києва провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991 р) з 14.03.2016 виходячи з розрахунку 86 % від суми місячної зарплати без обмеження її граничного розміру.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: