79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" грудня 2016 р. Справа № 914/2351/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Малех І.Б.
суддів Михалюк О.В.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Ірокс”, вих.№1168 від 23.11.2016 року
на рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2016 року, суддя Трускавецький В.П.
у справі № 914/2351/16
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Ірокс”, м. Львів
до відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1. ОСОБА_2, м. Львів
2. ОСОБА_3, м. Львів
3. ОСОБА_4, м. Львів
4. ОСОБА_5, м. Львів
5. ОСОБА_6, м. Львів
про визнання недійсним та скасування рішення №28 р/к від 22.07.2016 р. у справі №1-02-18/2016
за участю представників:
від позивача (скаржника) - ОСОБА_7
від відповідача - ОСОБА_8
від третьої особи-1 - не з'явився
від третьої особи-2 - не з'явився
від третьої особи-3 - ОСОБА_9 - представник
від третьої особи-4 - ОСОБА_5
від третьої особи-5 - ОСОБА_6
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2016 року в справі №914/2351/16 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, позивач, просить рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2016 року в справі №914/2351/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. При цьому, апелянт, вказує, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що в рішенні антимонопольного комітету відсутнє будь-яке посилання на те, що мешканці будинку звертались до «Львівобленерго» з пропозицією на укладення договору та наявності будь-якої відмови, яка вказувала наявність перешкод в укладені таких договорів. Також на думку апелянта, не доведене його монопольне становище, як зазначає скаржник, він зазнає значної конкуренції з боку природних монополістів. Окрім того, скаржник зазначає, що визначаючи територіальні межі ринку електропостачання та обмежуючи їх будинком №418 по вул. Шевченка у м. Львові, відповідач, допустився суттєвих порушень Методики.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2016 року в справі №914/2351/16 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити. При цьому вказав, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків на підставі наданих доказів. Також зазначив, що відповідачем вірно визначене монопольне становище позивача в даних територіальних межах ринку.
Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1,3,4,5 надійшли пояснення на апеляційну скаргу. В даних поясненнях вони заперечили доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін.
Представник Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в судовому засіданні, заперечив доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Приватного акціонерного товариства “Ірокс” в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3,4,5 підтримали доводи, викладені в своїх поясненнях, заперечили доводи апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1,2 в судове засідання не з'явились, клопотання про відкладення не подали, при цьому були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.
Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Частиною другою статті 42 Конституції України закріплено, що не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною четвертою статті 4 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом.
Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (частина 5 статті 17 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”).
Статтею 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” визначено, зокрема, що:
- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;
- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до статті 221 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Так, як встановлено судами, для з'ясування обставин, викладених у заяві власників багатоквартирного житлового будинку по вул. Шевченка, 418 у м. Львові (а.с. а.с. 102-103), відповідачем було надіслано такі вимоги ПрАТ “Ірокс” від 05.04.2016 р. №13/03-309, ПАТ “Львівобленерго” від 24.03.2016 р. №13/03-271, ПрАТ “Ірокс” від 25.02.2016 р. №13/03-147, ЖЕК дирекції по будівництву ПрАТ “Ірокс” від 25.02.2016 р. №13/03-148, ПАТ “Львівобленерго” від 29.01.2016 р. №13/03-59, ПрАТ “Ірокс” від 29.01.2016 р. №13/03-60 про надання інформації.
З отриманих відповідей, за результатами проведеного аналізу отриманих документів та матеріалів відділення встановило наступне.
Між ЖЕК ДпБ ПрАТ “Ірокс” та мешканцями квартир у будинку №418 по вул. Шевченка у м. Львові укладені договори про постачання послуг з електропостачання та водовідведення.
Об'єкт будівництва за зазначеною адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418 (корпус 25, 25а) прийнятий в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації.
Прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, що належать до 1-3 категорії складності, здійснюється у відповідності до “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. (надалі - Порядок).
В пункті 13 Порядку вказано, що зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Підключення об'єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється, відповідно до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, протягом десяти днів, з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.
Листом від 08.02.2016 р. №112-0754 (а.с. 108) ПАТ “Львівобленерго” повідомило відповідача, що між ПАТ “Львівобленерго” та мешканцями будинків № 25 та 25а за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418 договори про користування електричною енергією відсутні. ПрАТ “Ірокс” не звертався до ПАТ “Львівобленерго”, щодо розпуску загальнобудинкового обліку електричної енергії та переведення мешканців на прямі розрахунки з енергопостачальною компанією будинків № 25 та 25а за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418. ПАТ “Львівобленерго” 07.10.2015р. проведено технічний огляд змонтованих електроустановок від межі балансової належності до об'єкту (ВРП) замовника. ПАТ “Львівобленерго” не проводило опломбування поквартирних приладів обліку електричної енергії”. Електропостачання житлового будинку по вул. Шевченка, 418 (корпус №25, 25а), що в м. Львові здійснюється на підставі Додаткової угоди від 09.10.2015 р. до Договору про постачання електричної енергії № 62000 укладеного між ПАТ “Львівобленерго” та ПрАТ “Ірокс”.
Листом від 01.04.2016 р. №145-2089 (а.с. 114) ПАТ “Львівобленерго” повідомило Антимонопольний комітет зокрема, про таке: у випадку обрання власниками квартир схеми розрахунки за спожиту електроенергію з ПАТ “Львівобленерго”, балансоутримувач житлового будинку звертається в ПАТ “Львівобленерго” з відповідним звернення про розподіл загальнобудинкового обліку електроенергії.
Однак, для цього, споживач - населений пункт, тобто ПрАТ “Ірокс” повинен провести процедуру розпуску загальнобудинкового обліку, після того вностяться зміни в договір про постачання електричної енергії №62000 від 27.04.2009 р., що укладений між ПАТ “Львівобленерго” та ПрАТ “Ірокс”, зокрема, за цим Договором постачатиметься електроенергія в місця загального користування, а електрична енергія в квартири багатоквартирного будинку постачатиметься на підставі укладених договорів про користування електричною енергією між ПАТ “Львівобленерго” та власниками (наймачами) квартир.
Пунктом 2 вказаного листа зазначається, що внутрішньобудинкові електричні мережі, відповідно до чинних нормативних документів перебувають в межах експлуатаційної відповідальності балансоутримувача будинку, тому ПАТ “Лвьівобленерго” не приймає їх в експлуатацію, незалежно від схеми розрахунків. Станом на сьогоднішній день, зі сторони ПАТ “Львівобленерго” пломбування поквартирних приладів обліку в будинку №418 по вул. Шевченка у м. Львові не проводилось, у зв'язку з відсутністю звернень від ПрАТ “Ірокс”, щодо розпуску загальнобудинкового обліку електроенергії.
Крім того, в пункті 3 листа вказано, що позивач не звертався до ПАТ “Львівобленерго”, щодо розпуску загальнобудинкового обліку електроенергії та переведення мешканців на прямі розрахунки з енергопостачальною компанією житлових будинків №25 та №25а по вул. Шевченка, 418 у м. Львові.
27 липня 2016 р. власники багатоквартирного житлового будинку по вул. Шевченка, 418 у м. Львові звернулись до Генерального директора ПрАТ “Ірокс” з заявою (а.с.150), в якій просять звернутись ПрАТ “Ірокс” до ПАТ “Львівобленерго”, щодо розпуску внутрішньобудинкових електричних мереж, у відповідності до погодженої проектної документації, щодо розподілу обліку електричної енергії. Відповіді на даний лист не отримали.
За таких обставин відповідач стверджує, що бездіяльність ПрАТ “Ірокс”, яка полягає у не проведенні розподілу загальнобудинковго обліку електроенергії в житловому будинку №418 по вул. Шевченка у м. Львові та не переведенні мешканців до прямих розрахунків з енергопостачальною організацією, призвело до надання послуг з забезпечення електричної енергії мешканців даного будинку, у відповідності до Договорів про постачання послуг з електропостачання та водовідведення між ЖЕК ДпБ ПрАТ “Ірокс” та мешканцями квартир у будинку №418 по вул. Шевченка, які укладені, всупереч вимог нормативно-правових актів, зокрема ПКЕЕН.
Так, приймаючи своє рішення, адміністративна колегія ЛОТВ АМК України враховувала положення Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, положення Закону України “Про захист економічної конкуренції” та положення Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, що затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, яке зареєстроване у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605.
Відділенням було проведено аналіз становища ПрАТ “Ірокс” на ринку надання послуг із забезпечення електричною енергією споживачів будинку №418 по вул. Шевченка у м. Львові.
При встановленні об'єкту аналізу, щодо визначення ознак монопольного (домінуючого) становища, відповідач визначив, що об'єктами аналізу, щодо визначення становища на зазначеному ринку є:
- суб'єкт господарювання - ПрАТ “Ірокс”;
- послуги із забезпечення електричною енергією споживачів (мешканців) будинку № 418 по вул. Шевченка у м. Львові.
Визначаючи товарні межі ринку вказує.
Товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.
Товаром, у розумінні абзацу 13 статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та згідно пункту 4 Методики, є послуги із забезпечення електричною енергією споживачів будинку № 418 по вул. Шевченка у м. Львові.
Отже, товарними межами ринку за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей та умов використання товару є надання ПрАТ “Ірокс” послуг із забезпечення електричною енергією споживачів будинку №418 по вул. Шевченка у м. Львові.
Територіальними (географічними) межами ринку вищевказаних послуг є територія будинку № 418 по вул. Шевченка у м. Львові, що знаходиться у володінні (на балансі) ПрАТ “Ірокс”.
Часовими межами ринку надання послуг із забезпечення електричною енергією споживачів (мешканців) будинку № 418 по вул. Шевченка у м. Львові визначено період 10.07.2014 р. по 22.07.2016 р.
Бар'єри вступу на ринок.
Бар'єри вступу, на ринок - це обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.
Бар'єрами вступу на досліджуваний ринок є адміністративні, економічні та організаційні обмеження, пов'язані із необхідністю отримання дозвільних документів, побудови (модернізації) відповідної інфраструктури, що потребує значних капіталовкладень та тривалого часу.
Споживачами послуг із забезпечення електричною енергією є мешканці будинку №418 по вул. Шевченка у м. Львові.
Отже, у рішенні № 28 обґрунтовано визнано, що позивач у часових межах 10.07.2014 - 22.07.2016 займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із забезпечення електричною енергією споживачів (мешканців) будинку №418 по вул. Шевченка у м. Львові, забудовником якого є ПрАТ “Ірокс”, із часткою 100 відсотків у часових межах: з 10.07.2014 р. по 22.07.2016 р.
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції (п. 15.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” від 26.12.2011 р. №15).
ПрАТ “Ірокс” у позовній заяві та доданих доказах не доведено, що він зазнає значної конкуренції на вказаному ринку товару.
Так, Антимонопольним комітетом прийнято рішення за порушення, передбачене частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Пунктом другим статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Так, частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до пункту 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” від 26.12.2011 р. №15 для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").
За порушення, передбачені: пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом;(пункт 1 частини другої статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).
Так, Антимонопольним комітетом у рішенні №28 р/к від 22.07.2016 р. правомірно встановлено зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку із забезпечення електричної енергії споживачів (мешканців) будинку №418 по вул. Шевченка, у м. Львові, забудовником якого є ПрАТ “Ірокс”, у вигляді бездіяльності Товариства (не звернення до енергопостачальника стосовно розпуску загально-будинкового обліку електричної енергії та не переведення мешканців будинку за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418 (корпус №25, 25а) на прямі розрахунки з енергопостачальною компанією, що призвело до укладення договорів “Про надання послуг з електропостачання та водопостачання” між ЖЕК ПрАТ “Ірокс” та мешканцями будинку №418 у м. Львові, які суперечать чинному законодавству, зокрема ПКЕЕН), що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. За вказане правопорушення до позивача застосовано штраф у відповідності до ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” в розмірі 60.000,00 грн.
Підставою прийняття Рішення є встановлення Антимонопольним комітетом факту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, у вигляді бездіяльності Товариства, що передбачене ч. 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
ПрАТ “Ірокс” зазначає, що рішення відповідача є протиправним, таким, що прийняте всупереч вимогам чинного законодавства та з неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Проте не надав ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження обставин, щодо наявності правових підстав, передбачених ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.07.2016 р. №28 р/к.
За таких обставин, Рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.07.2016 р. №28 р/к є обґрунтованим, а доводи позивача з посиланням на статтю 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” - безпідставними.
В силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх заперечень належними, допустимими та достатніми доказами. Сам факт бездіяльності (не звернення до енергопостачальника стосовно розпуску загальнобудинкового обліку електричної енергії та не переведення мешканців будинку за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418 (корпус 25, 25а) на прямі розрахунки з енергопостачальною компанією, що призвело до укладення договорів “Про надання послуг з електропостачання та водопостачання” між ЖЕК ПрАТ “Ірокс” та мешканцями будинку №418 по вул. Шевченка, у м. Львові, які суперечать чинному законодавству, зокрема ПКЕЕН) свідчить про те, що в діях позивача наявні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Дані обставини не можуть бути спростовані доказами поданими позивачем.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду господарського суду Львівської області від 09.11.2016 року в справі № 914/2351/16 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Ірокс” залишити без задоволення.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 23.12.2016 р.
Головуючий -суддя Малех І.Б.
Судді Михалюк О.В.
ОСОБА_1