21 грудня 2016 року Справа № 915/1376/16
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали
за заявою кредитора: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2, ідентифікаційний код 39554010)
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційного комплексу “Соляні” (54002, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, ідентифікаційний код 34772620)
про порушення провадження у справі про банкрутство,
встановив:
11.10.2016 Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 2773/9/14-03-10-014 від 29.09.2016 про порушення провадження про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційного комплексу (ТОВ ЖЕК) “Соляні” в порядку ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою суду від 12.10.2016 у справі № 915/1090/16 заяву ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було повернуто без розгляду, оскільки заявником до заяви не було додано: 1) доказів виконання вимог ст. ст. 56-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо направлення боржнику копії заяви та доданих до неї документів з описом вкладення; 2) доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме, довідки про всі наявні у боржника відкриті розрахункові рахунки, які обліковуються у органах ДПІ; 3) копій виконавчих листів, виданих на виконання постанов Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 у справі № 814/1578/15, від 27.07.2015 у справі № 814/2259/15, від 28.07.2015 у справі № 814/2258/15. Крім того, додані до заяви копії документів не були засвідчені належним чином.
24.10.2016 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва знову звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 2773/9/14-03-10-014 від 29.09.2016 про порушення провадження про банкрутство ТОВ ЖЕК “Соляні”.
Ухвалою суду від 26.10.2016 у справі № 915/1139/16 заяву ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було повернуто без розгляду, оскільки заявником до заяви не було додано: 1) доказів виконання вимог ст. ст. 56-57 ГПК України щодо направлення боржнику копії заяви та доданих до неї документів з описом вкладення; 2) доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, а саме, довідки про наявні у боржника відкриті розрахункові рахунки, що обліковуються у органах ДПІ.
22.11.2016 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 3850/9/14-03-10-014 від 11.11.2016 про порушення провадження про банкрутство боржника - ТОВ ЖЕК “Соляні” в порядку ст. 11 Закону про банкрутство в зв'язку з неспроможністю боржника погасити податковий борг у сумі 2 047 682,76 грн.
Ухвалою суду від 25.11.2016 у справі № 915/1282/16 заяву ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було повернуто без розгляду, оскільки заявником до заяви не було додано: 1) доказів вжиття усіх заходів по стягненню податкового боргу; 2) доказів виконання вимог ст. ст. 56-57 ГПК України щодо направлення боржнику копії заяви та доданих до неї документів з описом вкладення.
16.12.2016 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою № 4535/9/14-03-10-014 від 09.12.2016 про порушення провадження про банкрутство боржника - ТОВ ЖЕК “Соляні” в порядку ст. 11 Закону про банкрутство в зв'язку з неспроможністю боржника погасити податковий борг у сумі 2 047 682,76 грн.
Розглянувши заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, суд дійшов висновку про повернення її заявнику без розгляду, на підставі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Згідно зі ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Статтею 11 Закону про банкрутство чітко регламентовані вимоги, яким повинна відповідати заява про порушення справи про банкрутство та перелік доказів, які повинні бути надані до заяви при зверненні до господарського суду як боржником, так і кредиторами.
Так, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
До заяви кредитора додаються також: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.
За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції Закону, що діяла до 05.10.2016) у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.
Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95-99 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, згідно з положеннями ст. 95 ПК України, ч. 3 ст. 10 та ч. 7 ст. 11 Закону про банкрутство, доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - контролюючого органу, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.
У якості таких доказів заявником до матеріалів заяви додано, зокрема, копії постанов Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 у справі № 814/1578/15, від 28.07.2015 у справі № 814/2258/15, виконавчих листів від 28.09.2015 у справі № 814/1578/15, від 02.10.2015 у справі № 814/2258/15, постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2015 ВП № 49554556 та від 08.12.2015 ВП № 49554639, постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.04.2016 ВП № 49554556 та від 21.04.2016 ВП № 49554639, а також 9-ти інкасових доручень (№№ 115, 116, 119 від 17.07.2015 та №№ 82, 83, 84, 85, 86, 87 від 25.07.2016).
Згідно даних ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про банківські рахунки ТОВ ЖЕК “Соляні”, станом на 07.12.2016 за боржником обліковуються такі рахунки (не закриті):
- № 26005052320575, відкритий у АТ “ОТП Банк” 01.11.2012 в українській гривні;
- № 26008065884701, відкритий у АТ “УкрСиббанк” 23.03.2007 в українській гривні;
- № 26009065884700, відкритий у АТ “УкрСиббанк” 14.04.2008 в доларах США;
- № 26009065884700, відкритий у АТ “УкрСиббанк” 29.01.2007 в українській гривні;
- № 26043065884700, відкритий у АТ “УкрСиббанк” 10.02.2011 в українській гривні.
Як вбачається із наданих заявником доказів, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва не направлялись інкасові доручення до АТ “УкрСиббанк” по рахункам боржника №№ 26008065884701, 26043065884700 про стягнення з ТОВ ЖЕК “Соляні” податкового боргу за постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 у справі № 814/1578/15, до АТ “УкрСиббанк” по рахунку боржника № 26043065884700 про стягнення з ТОВ ЖЕК “Соляні” податкового боргу за постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2015 у справі № 814/2258/15.
У заяві про порушення справи про банкрутство кредитор зазначає, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва направлено інкасове доручення № 119 від 17.07.2015 до АТ “УкрСиббанк” по рахунку № 26043065884700, щодо якого банком зазначено, що рахунок відкрито за балансовим рахунком 2604 та відмовлено у списанні коштів.
При цьому, згідно відмітки банку на зазначеному інкасовому дорученні, останнє повертається без виконання у зв'язку з тим, що на рахунку платника відсутні кошти.
Також заявником у заяві зазначено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва направлялось інкасове доручення № 117 від 17.07.2015 до АТ “УкрСиббанк” по рахунку № 26008065884701, екземпляр якого банком не повернуто.
При цьому, доказів направлення вказаного інкасового доручення кредитором суду не надано.
Таким чином, усупереч приписам ч. 7 ст. 11 Закону про банкрутство, кредитором до заяви не додано доказів вжиття усіх заходів по стягненню податкового боргу.
У відповідності до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
У якості доказу надсилання боржнику копії заяви та доданих до неї документів заявником надано фіскальний чек від 22.11.2016 та опис вкладення у цінний лист б/н від 22.11.2016.
Вказаний опис не може вважатися належним доказом надсилання боржнику копії заяви № 4535/9/14-03-10-014 від 09.12.2016 та доданих до неї документів.
Відповідно до приписів п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.
Недодержання позивачем вимог ст. ст. 56, 57 ГПК України є підставою для застосування ст. 63 ГПК України - повернення позовної заяви без розгляду.
Окрім того, судом в ухвалі від 25.11.2016 у справі № 915/1282/16 було зазначено, що опис вкладення у цінний лист б/н від 22.11.2016 містить недоліки, а саме: не зазначено номерів та дат доказів за п/н 1, 3, 4, 5, 8, 10, 13, 17, 23, 25, 31, 50, а тому ці докази не підлягають ідентифікації та порівнянню із доданими до заяви документами.
При цьому, господарський суд зазначає, що обставини наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство встановлюються господарським судом на стадії прийняття відповідної заяви, тому відповідні докази мають бути подані заявником до моменту порушення провадження у справі; можливості витребування вказаних документів на відміну від позовного провадження Закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає.
Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Згідно з п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути заяву та додані до неї документи заявнику без розгляду.
Повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку (ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство).
Згідно з ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву № 4535/9/14-03-10-014 від 09.12.2016 та додані до неї документи повернути Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області без розгляду.
Суддя Т.М. Давченко