19.12.2016 р. Справа№ 914/4792/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Кохановській Ю.І., розглянувши матеріали
скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів
про 1. Визнання незаконною бездіяльності Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції щодо не зняття арештів з майна та коштів боржника.
2. Зобов'язання Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції зняти арешт з майна, що належить ФОП ОСОБА_2, накладений постановою від 14.07.2014р. у виконавчому провадженні №43976657.
3. Зобов'язання Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках в банках та належать ФОП ОСОБА_2 накладений постановою від 28.07.2014р. у виконавчому провадженні №43976657
у справі № 914/4792/13
за позовом Novex-Plus Przedsieboirsto Handlowo-Uslugowe Edward Rymkiewicz, Polska
до відповідача Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Львів
про стягнення 166 391,00 грн. (еквівалент згідно офіційного курсу НБУ 64 744,03 польських злотих).
за участі представників:
від скаржника (ФОП ОСОБА_2): ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 10.10.2016р.);
від стягувача (Novex-Plus Przedsieboirsto Handlowo-Uslugowe Edward Rymkiewicz): не з'явився;
від Галицького відділу ДВС ЛМУЮ у Львівській області: не з'явився.
Встановив: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про 1. Визнання незаконною бездіяльності Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції щодо не зняття арештів з майна та коштів боржника. 2. Зобов'язання Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції зняти арешт з майна, що належить ФОП ОСОБА_2, накладений постановою від 14.07.2014р. у виконавчому провадженні №43976657. 3. Зобов'язання Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках в банках та належать ФОП ОСОБА_2 накладений постановою від 28.07.2014р. у виконавчому провадженні №43976657 у справі № 914/4792/13 за позовом Novex-Plus Przedsieboirsto Handlowo-Uslugowe Edward Rymkiewicz до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 166 391,00 грн. (еквівалент згідно офіційного курсу НБУ 64 744,03 польських злотих).
Ухвалою суду від 12.10.2016р. прийнято скаргу до розгляду, судове засідання по розгляду скарги призначено на 07.11.2016р. о 10:00 год.
З підстав, наведених в ухвалі суду від 07.11.2016р. та 21.11.2016р. розгляд скарги відкладено на 21.11.2016р. та 05.12.2016р.
Ухвалою суду від 05.12.2016р. продовжено строк розгляду скарги та відкладено на 19.12.2016р.
13.12.2016р. представник скаржника з клопотанням від 12.12.2016р. (вх.№50039/16 від 13.12.2016р.) на підтвердження доводів скарги на бездіяльність органу ДВС, долучив до матеріалів справи правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 05.10.2016р. у справі №906/1291/13.
Представник скаржника в судовому засіданні викладене в скарзі підтримав, просив її задоволити повністю.
Стягувач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання не надав. Станом на 19.12.2016р. на адресу суду повідомлення про вручення стягувачу ухвали суду від 05.12.2016р. чи поштовий конверт з довідкою поштового відділення, в якій зазначено причини невручення, не повертались. Факт надсилання представнику стягувача ухвали суду від 05.12.2016р. підтверджується списком №1256 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 07.12.2016р.
Представником стягувача на адресу суду надіслано заяву (вх.№46339/16 від 18.11.2016р.), в якій він повідомив суд про те, що від виконання судового рішення боржник умисно ухилявся, про що складено заяву про скоєння злочину до правоохоронних органів України. Крім того зазначив, що стягувачем 10.11.2016р. повторно подано заяву про поновлення (відкриття) виконавчого провадження до Галицького ВДВС Львівського МУЮ Львівської області. У вищенаведеній заяві стягувач вказує, що вважає заяву боржника спробою ухилитися від виконання рішення суду, просить суд у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Галицький ВДВС ЛМУЮ в судове засідання явки повноважного представника повторно не забезпечив, був належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор №7901905730145 від 07.12.2016р., вручено 09.12.2016р. (вх.50012/16 від 12.12.2016р.).
23.11.2016р. на адресу суду надійшло клопотання Галицького відділу ДВС ЛМУЮ вих. №18813 від 16.11.2016р. (вх. №47017/16 від 23.11.2016р.) про розгляд справи без участі виконавчої служби та письмові пояснення вих.№18814 від 16.11.2016р. (вх. №49017/16 від 23.11.2016р.) щодо вчинених державних виконавцем дій по примусовому виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 07.03.2014р. у справі №914/4792/13 в межах виконавчого провадження №43976657 з якими до матеріалів справи в обґрунтування поданих пояснень долучено копію матеріалів виконавчого провадження.
Суд вважає за можливе розглянути скаргу на дії ДВС за відсутності представників стягувача та органу ДВС, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, однак не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника скаржника, судом встановлено:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.02.2014р. у справі №914/4792/13 позов задоволено частково. Стягнуто з суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на користь Novex-Plus Przedsieboirsto Handlowo-Uslugowe Edward Rymkiewicz (Новекс-Плюс підприємство торгово-услугове ) основний борг в сумі 69 492,00 грн. (еквівалент згідно офіційного курсу НБУ 27 040,03 польських злотих), штраф в сумі 6 949,00 грн. (еквівалент згідно офіційного курсу НБУ 2 704,00 польських злотих), а також стягнуто судовий збір в сумі 1 528,82 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в сумі 89 950,00 грн. (еквівалент згідно офіційного курсу НБУ 35 000,00 польських злотих) та витрат з оплати послуг перекладача в сумі 900,00 грн. відмовлено.
Рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2014р. сторонами не оскаржувалось, відтак набрало законної сили 07.03.2014р., у зв'язку з чим Господарським судом Львівської області 07.03.2014р. видано відповідні накази.
14.07.2014р. державним виконавцем Галицького ВДВС Макаровим Ю.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43976657 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2014р. у справі №914/4792/13.
Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2014р. накладено арешт на все майно, що належить ФОП ОСОБА_2 в межах стягнутої рішенням суду суми та оголошено заборону на його відчуження.
Постановою про арешт коштів боржника від 28.07.2014р. накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках в банках та належать ФОП ОСОБА_2
18.12.2014р. Галицьким ВДВС прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та надано строк на повторне пред"явлення для виконання до 18.12.2015р.
Стягувач повторно пред"явив наказ Господарського суду Львівської області від 07.03.2014р. до виконання та 03.03.2015р. Галицьким ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46693594.
Оскільки вжиті державним виконавцем заходи по розшуку майна боржника виявились безрезультатними, постановою від 26.06.2015р. про повернення виконавчого документа стягувачу наказ Господарського суду Львівської області від 07.03.2014р. повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" та надано строк на повторне пред"явлення до виконання до 26.06.2016р.
Скаржник зазначає, що постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.12.2014р. та від 26.06.2015р. не містять відомостей про зняття арешту з майна та рахунків боржника, тому останній 21.09.2016р., тобто після спливу строку на повторне пред"явлення стягувачем виконавчого документа до виконання, звернувся до Галицького ВДВС ЛМУЮ із заявою про зняття арештів з майна, що йому належить та рахунків в банках, на яких знаходяться кошти боржника.
У відповіді від 30.09.2016р. вих.№В-13/16997 Галицький ВДВС ЛМУЮ повідомив, що наказ на виконанні у відділі не перебуває, однак, зняти арешт з рахунків та майна неможливо, оскільки у відділі відсутні відомості про сплату даної заборгованості, виконавчого збору та витрат пов"язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Скаржник зазначає, що жодні виконавчі дії у виконавчих провадженнях №43976657 і №46693594 не вчиняються і не можуть вчинятися в силу заборони закону. Вказані виконавчі провадження завершені, відтак арешти, накладені на майно та грошові кошти ФОП ОСОБА_2 постановами від 14.07.2014р. та від 28.07.2014р. у виконавчому провадженні №43976657 не можуть забезпечити реального виконання рішення, є недоцільними та протиправними.
На думку скаржника, повернення виконавчого документа стягувачу по своїй суті є аналогічним закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним виконавцем після цього не здійснюються, а саме виконавче провадження не є таким, що відкрито та фактично закінчено, у зв"язку з цим наявність арештів, накладених на майно та рахунки ФОП ОСОБА_2, є неправомірним та порушує законні права останнього.
Таким чином, посилаючись на положення ст.22, п.2 ч.1 ст.30, п.2 ч.1 ст.47, п.5 ст.47, ч.1 ст.57, ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) скаржник просить: 1. Визнати незаконною бездіяльність Галицького ВДВС ЛМУЮ щодо не зняття арештів з майна та коштів боржника. 2. Зобов'язати Галицький ВДВС ЛМУЮ зняти арешт з майна, що належить ФОП ОСОБА_2, накладений постановою від 14.07.2014р. у виконавчому провадженні №43976657. 3. Зобов'язати Галицький ВДВС ЛМУЮ зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках в банках та належать ФОП ОСОБА_2 накладений постановою від 28.07.2014р. у виконавчому провадженні №43976657.
Проаналізувавши матеріали скарги, суд дійшов висновку, що вона підлягає до задоволення.
При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Згідно ч.3 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент виконання рішення суду), рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Зокрема, ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції, що діяла на момент виконання рішення суду) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (№606-XIV від 21.04.1999р.; з подальшими змінами та доповненнями).
Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На виконанні у Галицькому ВДВСЛМУЮ перебував наказ Господарського суду Львівської області від 07.03.2014р. у справі №914/4792/13 виданий на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2014р.
Згідно заяви стягувача від 01.04.2014р. державним виконавцем Галицького ВДВС Макаровим Ю.Ю. 14.07.2014р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43976657 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2014р. у справі №914/4792/13. Вказаною постановою боржнику надано строк для добровільного виконання рішення до 21.07.2014р.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, що діяла на момент існування спірних правовідносин) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.07.2014р. накладено арешт на все майно, що належить ФОП ОСОБА_2 в межах стягнутої рішенням суду суми та оголошено заборону на його відчуження.
Постановою про арешт коштів боржника від 28.07.2014р. накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках в банках та належать ФОП ОСОБА_2
18.12.2014р. Галицьким ВДВС на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та надано строк на повторне пред"явлення для виконання до 18.12.2015р.
Стягувач повторно пред"явив наказ Господарського суду Львівської області від 07.03.2014р. до виконання та 03.03.2015р. Галицьким ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46693594.
Згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на дату винесення постанови від 26.05.2015р.) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Оскільки вжиті державним виконавцем заходи по розшуку майна боржника виявились безрезультатними, постановою від 26.06.2015р. про повернення виконавчого документа наказ Господарського суду Львівської області від 07.03.2014р. повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" та надано строк на повторне пред"явлення до виконання до 26.06.2016р.
Як вбачається із відповіді Галицького ВДВС ЛМУЮ від 30.09.2016р. вих.№В-13/16997 останній повідомляє боржника, що наказ на виконанні у відділі не перебуває, однак, зняти арешт з рахунків та майна неможливо, оскільки у відділі відсутні відомості про сплату даної заборгованості, виконавчого збору та витрат пов"язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Галицький ВДВС ЛМУЮ стверджуючи про несплату боржником витрат пов"язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та виконавчого збору, на неодноразові вимоги викладені в ухвалах суду, не надав постанов про стягнення вказаних сум, як не долучив цих постанов і до копій матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, що діяла на момент існування спірних правовідносин) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно ч.2 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, що діяла на момент існування спірних правовідносин) у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Слід зазначити, що серед підстав закінчення виконавчого провадження визначених ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, що діяла на момент існування спірних правовідносин) відсутні випадки повернення виконавчого документа стягувачу за ст.47 вказаного закону, однак норми Закону України "Про виконавче провадження" не виключають можливості зняття арешту з майна та коштів належних боржнику при поверненні виконавчого документа стягувачу.
Галицький ВДВС у своїх запереченнях на скаргу в обгрунтування неможливості зняття арешту з майна та коштів, що знаходяться на рахунках боржника посилається на ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" і зазначає, що у разі закінчення виконавчого провадження, чи повернення виконавчого документа стягувачеві арешт з майна та рахунків боржника не знімається у разі не стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Однак, слід зазначити, що ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, на яку посилається Галицький ВДВС ЛМУЮ у своїх поясненнях, міститься в Законі України "Про виконавче про провадження" від 02.06.2016р. N 1404-VIII, який діє з 05.10.2016р., а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята 26.05.2015р. під час дії Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. N 606-XIV із змінами та доповненнями.
Відтак, посилання Галицького ВДВС ЛМУЮ на ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. N 1404-VIII, є безпідставним.
Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, що діяла на момент існування спірних правовідносин) передбачено порядок та випадки зняття арешту з майна. Так, згідно з ч. ч. 3 - 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Відтак, положення Інструкції з організації примусового виконання рішень не суперечать ст. ст. 47, 60 Закону України "Про виконавче провадження" і не забороняють органу державної виконавчої служби зняти арешт з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа саме стягувачу.
Відсутність норми закону, яка б прямо зобов'язувала державного виконавця зняти арешт з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла станом на дату прийняття постанови про повернення виконавчого документа), не забороняє зняти арешт з майна та коштів боржника, оскільки такий засіб забезпечення реального виконання рішення, втрачає свою правову сутність, є необґрунтованим та таким, що в даному випадку порушує права боржника.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Представник стягувача у заяві (вх.№46339/16 від 18.11.2016р.) зазначив, що стягувачем 10.11.2016р. повторно подано заяву про поновлення (відкриття) виконавчого провадження до Галицького ВДВС Львівського МУЮ.
Водночас ні стягувач, ні Галицький ВДВС ЛМУЮ не надав належних доказів відкриття виконавчого провадження, в межах визначеного державним виконавцем терміну (до 26.06.2016р.) з виконання наказу №914/4792/13 виданого 07.03.2014р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2014р.
У п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо). При цьому, наведені положення Інструкції не суперечать ст. ст. 47, 50, 60 Закону України "Про виконавче провадження" і не забороняють органу державної виконавчої служби зняти арешт з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа саме стягувачу; відтак, відмова Галицького ВДВС ЛМУЮ в знятті арешту з майна скаржника порушує права та інтереси останнього, так як виконавче провадження після повернення виконавчого документу не проводиться, а майно боржника залишається під арештом.
Враховуючи, що постановою Галицьким ВДВС ЛМУЮ постановою від 26.06.2015р. повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання, доказів повторного пред"явлення якого до виконання в термін встановлений державним виконавцем, тобто до 26.06.2016р. не надано, відтак наявність арешту майна та коштів боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження є неправомірною. Отже, доводи скаржника є правомірними, а скарга є такою, що підлягає до задоволення повністю.
У п.п.9.13 п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. із змінами і доповненнями "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст.ст. 86-87,121-2 ГПК України, суд -
1. Скаргу ФОП ОСОБА_2 на бездіяльність Галицького ВДВС ЛМУЮ задоволити повністю.
2. Визнати незаконною бездіяльність Галицького ВДВС ЛМУЮ щодо не зняття арештів з майна та коштів боржника.
3. Зобов'язати Галицький ВДВС ЛМУЮ зняти арешт з майна, що належить ФОП ОСОБА_2, накладений постановою від 14.07.2014р. у виконавчому провадженні №43976657.
4. Зобов'язати Галицький ВДВС ЛМУЮ зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках в банках та належать ФОП ОСОБА_2, накладений постановою від 28.07.2014р. у виконавчому провадженні №43976657.
5. Ухвала набирає законної сили у день її прийняття та може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки вказані у ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Суддя Сухович Ю.О.