"20" грудня 2016 р. м. Київ К/800/13451/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Головчук С.В., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Львівської митниці Державної фіскальної служби
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року
у справі № 876/1727/16
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці Державної фіскальної служби
про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови суду про поновлення на роботі за період з 27 грудня 2011 року по 19 листопада 2015 року в сумі 253578,60 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 89278,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Львівська митниця ДФС також подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у справі №2а-3109/11/0970 поновлено позивача на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року вказану постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року залишено в силі.
Проте, зазначене рішення щодо поновлення на посаді, яке підлягало негайному виконанню, було виконане відповідачем лише 19 листопада 2015 року, що підтверджується наказом Львівської митниці ДФС № 930-о.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі сталася з вини відповідача, а тому на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України останній зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Водночас, суд апеляційної інстанції дійшовши вірного висновку щодо протиправності дій Львівської митниці ДФС в частині невиконання рішення суду стосовно негайного поновлення позивача на посаді та зобов'язання відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення, неправильно вказав період за який потрібно зробити відповідну виплату, і відповідно розмір такої виплати.
Так, згідно з частиною п'ятою статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За змістом статті 236 Кодексу законів про працю України в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З аналізу тлумачення поняття «затримка», за змістом статті 236 Кодексу законів про працю України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 2 якого, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзаци другий, третій пункту 8 Порядку).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що після ухвалення 26 жовтня 2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, відповідач видав наказ про його поновлення лише 19 листопада 2015 року.
Тобто, період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 27 жовтня 2011 року по 19 листопада 2015 року.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.
Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, потрібно дослідити та встановити середню заробітну плату позивача, з урахуванням обчислення виплат отриманих ним за попередні два місяці роботи, і в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом апеляційної інстанції, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Львівської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Головчук
М.І. Мойсюк