16 листопада 2016 року м. Київ К/9991/18870/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2011
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012
у справі № 2а-5772/10/1770 Рівненського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарним'ясопром»
до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -ОСОБА_4
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Сарненської МДПІ від 21.05.2007 № 0000572340/0 та № 0000562340/0.
У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 14.03.2006 № 16/23/32256351 та від 11.05.2007 № 10/23/32256351. Згідно з актом від 14.03.2006 товариство порушило норми пункту 4.1 ст.4, пункту 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), у результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету та завищено суму ПДВ, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, на 5969097,00 грн. у податковому обліку за період із січня по грудень 2006 року; а згідно з актом від 11.05.2007 - норми пункту 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, у результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету та завищено суму ПДВ, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам на 1460160,00 грн. у податковому обліку за період із січня по грудень 2006 року.
За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.05.2007: № 0000572340/0 - про визначення податкового зобов'язання із ПДВ у загальній сумі 11923022,00 грн., у тому числі: 5961511,00 грн. за основним платежем та 5961511,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000562340/0 - про визначення податкового зобов'язання із ПДВ у загальній сумі 2920320,00 грн., у тому числі: 1460160,00 грн. за основним платежем та 1460160,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Сарним'ясопром» у 2005 та 2006 роках здійснювало заготівлю м'яса в живій вазі, закуповуючи м'ясо у сільськогосподарських товаровиробників, його первинну переробку (забій, охолодження та заморозка) з наступним продажем. Суми податкового кредиту та податкових зобов'язань із ПДВ по операціях із заготівлі худоби, переробки та продажу м'ясопродуктів включалися позивачем до спеціальних податкових декларацій (переробного підприємства).
Відповідно до пункту 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дію пункту 11.21 статті 11 продовжено до 1 січня 2007 року згідно із Законами України від 28.11.2003 р. N 1352-IV, від 23.12.2004 р. N 2287-IV та від 18.10.2005 р. N 2987-IV.
Відповідно до пункту 1 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805 (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) цей Порядок встановлює механізм нарахування та виплат дотацій на період з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2005 р. переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства (далі - сільськогосподарські товаровиробники), за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі.
Нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами всіх форм власності, які мають власні переробні потужності.
Цей Порядок не поширюється на операції з реалізації молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, закупленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, з продажу імпортованої сировини, з продажу молока і м'яса в живій вазі посередниками та переробки сировини на давальницьких умовах.
Як встановлено у судовому процесі, підставою для висновку МДПІ про порушення позивачем норм пункту 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР стали обставини використання ним у своїй діяльності орендованих виробничих потужностей, які протягом 2005 та 2006 років становили частку від 0,403 % у І півріччі 2005 року до 0,689 % у ІІ півріччі 2006 року в загальному обсязі виробничих потужностей.
Суди попередніх інстанцій, застосувавши вище наведені правові норми, зробили обґрунтований та юридично правильний висновок, що норми пункту 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність коло суб'єктів поширення цих норм від правового титулу виробничих потужностей, які таким переробним підприємством використовується.
Враховуючи вищевикладене, донарахування позивачу податкового зобов'язання із ПДВ згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями з посиланням на порушення норм пункту 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР є помилковим.
Доводи МДПІ, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: ПідписО.А. Веденяпін
підписВ.П. Юрченко