16 листопада 2016 року м. Київ К/800/3547/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Дніпропетровської митниці
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2012
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012
у справі № 2а/0470/4507/12 Дніпропетровського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГРАД»
до Дніпропетровської митниці
за участю Прокурора м. Дніпропетровська
про скасування податкових повідомлень,
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення Дніпропетровської митниці від 02.04.2012 № 62 та № 63.
У касаційній скарзі Дніпропетровська митниця просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування позивачу сум податкового зобов'язання із ПДВ, ввізного мита та застосування штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.03.2012 № 07/12/110050000/0032633593. Згідно з цим актом товариство порушило норми ст.17 Закону України «Про Єдиний митний тариф», пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», пункту 4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): не було сплачено ввізне мито та ПДВ при ввезенні 6 автомобілів як іноземної інвестиції до статутного фонду ТОВ «Техноград».
За наслідками перевірки Дніпропетровською митницею стосовно позивача прийняті податкові повідомлення форми «Р» від 02.04.2012: № 62 - про визначення податкового зобов'язання із ввізного мита у загальній сумі 858242,18 грн., у тому числі: 381440,97 грн. за основним платежем та 476804,21 грн. за штрафними санкціями; № 63 - про визначення податкового зобов'язання із ПДВ у загальній сумі 171648,43 грн., у тому числі: 76288,19 грн. за основним платежем та 95360,24 грн. за штрафними санкціями.
У судовому процесі встановлено, що позивач у 2007 році на митну територію України ввіз автомобілі «BENTLEY CONTINENTAL FLYING SPUR 2007», номер кузова SCBBE53WX7C051363 державний номер АЕ 6595 ЕВ, 2007 року випуску; «Mazda 5», номер кузова JM1CR293860114445, державний номер АЕ3272ВН, 2006 року випуску; «Mazda 5», номер кузова JM1CR293960114681, державний номер АЕ 3272ВН, 2006 року випуску; «Mazda 5», номер кузова JM1CR293860120715, державний номер АЕ 3271ВН, 2006 року випуску; «Mazda 5», номер кузова JM1CR293160119339, державний номер АЕ 3223ВН, 2006 року випуску; «Mazda» СХ-7, ідентифікаційний номер JM3ЕR293770103695, державний номер АЕ 3232ВН, 2006 року випуску. Ці транспортні засоби ввезені і передані до статутного капіталу ТОВ «ТЕХНОГРАД» у вигляді іноземних інвестицій та у подальшому позивачем за договорами оренди транспортних засобів від 01.01.2008 за № 28 та № 29, від 31.01.2012 за №02/о та №03/о були передані в користування ПАТ «ЕЛЕКТРОГРАД». Крім автомобіля марки «Mazda 5», номер кузова JM1CR293860114445, державний номер АЕ3272ВН, 2006 року випуску, який було відчужено на користь ПАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» за договором купівлі-продажу від 04.01.2012.
Статтею 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР (Закон № 93/96-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) визначено, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав.
Згідно з частиною 1 ст. 18 цього Закону майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.
Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна (частина 5 цієї статті).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» від 07.12.2000 № 2134-ІІІ продаж автомобілів, ввезених в Україну і конфіскованих (примусово вилучених), у тому числі в рахунок погашення боргу або інших зобов'язань за цивільно-правовими угодами, договорами, у випадках, передбачених законодавством, або визнаних безгосподарними, або знайдених, за якими протягом шести місяців не звернулися власники чи особи, які мають право вимагати їх повернення, здійснюється за цінами, визначеними згідно із законодавством України з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, а також з урахуванням норм Податкового кодексу України. Автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України (крім випадків, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") ( із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.12.2009 р. N 1760-VI)
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17.02.2000 № 1457-ІІІ (у редакції чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) (Закон № 1457-ІІІ) підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Цей Закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України від 13 березня 1992 року "Про іноземні інвестиції", Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N 55-93 "Про режим іноземного інвестування" та Закону України від 19 березня 1996 року "Про режим іноземного інвестування" (частина 1 ст. 5 цього Закону).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 29.01.2002 № 1-рп/2002 у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) визначено,. що положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", згідно з якими дія цього Закону поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України "Про іноземні інвестиції", Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" та Закону України "Про режим іноземного інвестування", є підставою для відмови як у наданні, так і в припиненні раніше наданих підприємствам з іноземними інвестиціями пільг, на які вони мали право відповідно до положень скасованих Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" нормативно-правових актів.
За змістом вказаних правових норм, вищенаведені автомобілі при їх ввезенні на митну територію України як іноземної інвестиції не мали пільг щодо звільнення від оподаткування ввізним митом та ПДВ. Висновок суду апеляційної інстанції у цій частині відповідає правильному змісту правового регулювання норм частин 1 та 5 ст. 18 Закону 93/96-ВР, частини 1 ст. 5 Закону № 1457-ІІІ , пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2134-ІІІ та правовій позиції Верховного Суду України стосовно їх застосування, викладеній в постанові від 10.03.2015 у справі за позовом ТОВ «СГ Консалт» до Харківської обласної митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень-рішень.
У той же час, як правильно було встановлено апеляційним судом, контролюючим органом суми податкових зобов'язань визначені (донараховані) позивачу із пропуском строку давності. Згідно з абзацом першим пункту 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (ПК) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Встановлена наведеними нормами вимога щодо строку давності є загальною і поширюється на всі випадки визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, за виключенням випадків, перелік яких встановлений пунктом 102.2 ст. 102 ПК. В цьому переліку визначення митним органом грошових зобов'язань з підстав несплати їх суми при ввезенні товарів на митну територію України немає.
Застосування судом апеляційної інстанції підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність з 1 січня 2011 року, не вплинуло на правильність висновку про неправомірність податкових повідомлень, оскільки нормою цього підпункту було встановлено строк давності для визначення контролюючим органом сум податкових зобов'язань платника податків також в 1095 днів.
Доводи Дніпропетровської митниці в касаційній скарзі, що податкові зобов'язання визначені позивачу на підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2134-ІІІ (під час перевірки встановлено факт відчуження позивачем (передачу в оренду) автомобілів, попередньо ввезених в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, встановлених законодавством), у зв'язку з чим строк давності для донарахування сум податкових зобов'язань не збіг (договори оренди укладені 31.01.2008 та 31.01.2012 на строк чотири роки, відчуження (продаж) автомобіля відбулося за договором від 04.01.2012), не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції. В силу норми 2 Закону № 1457-ІІІ при ввезенні автомобілів на митну територію України ТОВ «Техноград» не було звільнено від сплати ввізного мита та ПДВ, тобто податкові зобов'язання виникли у позивача на дату ввезення автомобілів. Та обставина, що автомобілі були ввезенні в Україну із застосуванням органом митного контролю до позивача пільг, не означає, що в подальшому податкові зобов'язання можуть бути донараховані позивачу на підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2134-ІІІ. Допущена органом митного контролю помилка може бути виправлена з підстав та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: ПідписО.А. Веденяпін
підписВ.П. Юрченко