02 листопада 2016 року м. Київ К/800/2441/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.07.2010
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012
у справі № 2а-1435/09/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська шкіропереробна компанія»
до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області (ОДПІ)
за участю Прокуратура Миколаївської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.07.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.04.2009 № 497/23/30999967/6755 Вознесенської ОДПІ в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 230358,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 117614,00 грн.
У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач не реалізував право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача податкового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31.03.2009 за № 1071/23/-30999967. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): занизив валовий дохід на 48693,39 грн. у податковому облік за ІІІ квартал 2008 року на суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої від ЗАТ «Возко»; завищив валові витрати на загальну суму 921434,00 грн. у податковому обліку за ІV квартал 2007 року, І та ІІ квартали 2008 року за нікчемними правочинами з поставки від ТОВ «Торговий дім «Магриб» товару (мокро-солені шкури великої рогатої худоби та опойка), у результаті чого позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 242531,00 грн. у податковому обліку за ІV квартал 2007 року, І, ІІ та ІІІ квартали 2008 року. Висновок про нікчемність правочинів з поставки позивачу від ТОВ «Торговий дім «Магриб» обґрунтовано відсутність у цього постачальника основних фондів (складські приміщення, транспортні засоби) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки; відсутність доказів транспортування товару.
За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2009 № 497/23/30999967/6755 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток на загальну суму 363797,00 грн., у тому числі: 242531,00 грн. - за основним платежем та 121266,70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (оскаржується позивачем у частині основного платежу в сумі 230358,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 117614,00 грн. (за операціями, з якими ОДПІ пов'язано зменшення суми валових витрат)).
У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Торговий дім «Магриб» товару від імені цього постачальника на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати у податкових деклараціях з податку на прибуток за вищевказані податкові звітні періоди.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності ПК України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення суми валових витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, витрат на придбання цих товарів (робіт, послуг).
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми валових витрат, ОДПІ посилається на нікчемність правочинів з поставки позивачу від ТОВ «Торговий дім «Магриб» товарів з огляду на відсутність у цього постачальника основних фондів, трудових ресурсів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення поставки; відсутність у позивача доказів транспортування товару та інших товарно-супровідних документів, зокрема ветеринарні свідоцтва.
Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій видаткових накладних, ветеринарних свідоцтв, доказів транспортування товару із залученням перевізника СПД Візнюк В.А. (договори від 01.01.2007 № 1 та від 01.01.2008 № 1, акти приймання-передачі виконаних робіт), із врахуванням підтвердження ОДПІ згідно з актом перевірки наявності видаткових накладних та платіжних доручень щодо оплати позивачем отриманого товару та за відсутності інших доводів та доказів з боку контролюючого органу, які б безсумнівно підтверджували безтоварність операцій з поставки між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Магриб», зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на прибуток суми валових витрат. Оцінка доказів судами попередніх інстанцій зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення; постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписВ.П. Юрченко