15 грудня 2016 року м. Київ К/800/20282/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Донця О.Є.
Голяшкіна О.В.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі № 826/21385/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Офіс-Україна» до Київської міської митниці ДФС, Інспектора митного поста «Західний» Київської міської митниці ДФС Чеботарьової Ю.В., про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпорт-Офіс-Україна» звернулось з позовом до Київської міської митниці ДФС, Інспектора митного поста «Західний» Київської міської митниці ДФС Чеботарьової Ю.В. про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250006/2015/000001/2 від 21 серпня 2015 року та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №100250006/2015/00008 від 21 серпня 2015 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Київська міська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 лютого 2014 року між компанією SHANDONG THREE CREDITS STATIONERY CO.LTD (Китайська Народна Республіка) (Продавець) та ТОВ «Імпорт-Офіс-Україна» (Україна) (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 2CR, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується здійснити виробництво та передати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Контракту. Найменування товару: канцелярські товари в асортименті, рекламна та сувенірна продукція.
Відповідно до п.2 Контракту Продавець поставляє товар в кількості та асортименті, вказаному в Рахунку, виставленому Продавцем на основі попереднього замовлення Покупця.
Поставка товару здійснюється за документами на умовах FOB Qingdao (п.6 Контракту).
З метою оформлення товару «вироби з картону», торговельна марка: «BUROMAX», країна виробництва: CN, виробник: SHANDONG THREE CREDITS STATIONERY CO.LTD, 13.08.2015 р. ТОВ «Імпорт-Офіс-Україна» подало до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №100250006/2015/129892 . Митна вартість товару визначена за ціною договору (основним методом) на рівні 35 891,60 USD.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу копії наступних документів: контракту № 2CR від 03 лютого 2014 року; міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 12 серпня 2015 року; коносаменту від 29 червня 2015 року № SZ20151129; прейскуранту (прайс-листа) виробника товару від 27 січня 2015 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 10 серпня 2015 року № 2246; рахунку-фактури (інвойсу) від 25 травня 2015 року № S505250; пакувального листа від 25 травня 2015 року; договору про надання послуг митного брокера від 20 жовтня 2014 року № ІОУ-10/14; інформації про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 12 серпня 2015 року № 2730; інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 29 червня 2015 року №2761; декларації про походження товару від 25 травня 2015 року № S505250; митної декларації країни відправлення від 27 червня 2015 року №420220150020032752; інформаційного коду результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.
За результатом розгляду поданих документів митний орган повідомив декларанта про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), а саме: вартість пакування, тари (п.8.4 Контракту № 2CR від 03.02.2014). Декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів подати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; також на бажання декларанта інші додаткові документи для підтвердження вартості товару.
21 серпня 2015 року Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250006/2015/000001/2, яким митну вартість товару скориговано в сторону збільшення, зокрема, з 35 891,60 дол. США до 75 341,33 дол. США. Митна вартість визначена за резервним методом на підставі МД № 100250002/2015/56040 від 28.05.2015, МД № 1101000000/2015/216949 від 29.07.2015, № 1021100000/2015/23915 від 22.07.2015, № 1101000000/2015/211447 від 26.05.2015.
У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів, відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250006/2015/00008.
Не погодившись з рішенням та карткою відмови, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.
Колегія суддів погоджується з позицією судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р., в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
При цьому, право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
У розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 ст.54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на ненадання декларантом документів щодо підтвердження вартості пакування, тари. Жодних інших обґрунтувань прийняття оскаржуваного рішення митним органом на зазначено.
Між тим, як вірно зазначено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.8.4 Контракту вартість упаковки, тари включена до вартості товару.
При цьому, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом, в свою чергу, не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100250006/2015/000001/2 від 21 серпня 2015 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250006/2015/00008, а відтак про наявність підстав для їх скасування.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: