15 грудня 2016 року м. Київ К/800/15274/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Донця О.Є.
Голяшкіна О.В.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016р. у справі № 804/6148/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Фаворит" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200221/1 від 11.11.2014р., визнати протиправною та скасувати оформлену Дніпропетровською митницею картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00548 від 11.11.2014р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. скасовано. Прийнято нове рішення яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці №110100000/2014/200221/1 від 11.11.2014 року про коригування митної вартості товару. Визнано протиправним та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00548 від 11.11.2014 року.
На постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016р. надійшла касаційна скарга Дніпропетровської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фаворит» (покупцем) та «P.Pavlides S.A.» (Греція) укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку продукції № 2419-РС/GR (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити товар у відповідності до специфікацій, а покупець прийняти та оплатити товар.
Згідно п. 2.2. Контракту, якщо інше не вказано в Специфікації ціна на товар визначається згідно з умовами FOB Thessaloniki, Greеce (у відповідності до «Імкотермс -2010») та включає в себе вартість завантаження товару у продавця, вартість всіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, без урахування податків та зборів на території України. У відповідності до п. 2.3. Контракту, найменування, ціна та кількість товару, що постачається погоджується в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку та є невід'ємною частиною Контракту, зміни ціни товару в процесі виконання Контракту погоджуються сторонами.
На виконання вказаного Контракту та згідно специфікації № 2 від 15.09.2014 та інвойсу № 84201 від 15.10.2014 Компанією «P.Pavlides S.A.» (Греція) здійснено відвантаження ТОВ «Торговий дім «Фаворит» товару: половинки персиків в легкому сиропі, стандартної якості в ж/б по 820,00 гр. в картонному ящику по 12 банок в кожному, на суму постачання 13770,00 EUR.
З метою розмитнення вказаного товару позивачем 07.11.2014 подано до митного органу, шляхом електронного декларування митну декларацію № 11010000/2014/231075 з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту, з використанням основного методу (за ціною договору), в декларації товар задекларований до розмитнення за ціною - 13770 EUR (0,7736 EUR/кг).
Митним органом при перевірці поданого ТОВ «Торговий дім «Фаворит» пакету документів було встановлено наступні розбіжності: в специфікації № 2 від 15.09.2014 передбачена 100% передплата, для підтвердження передоплати за товар надано платіжне доручення № 647 від 23.10.2014 та swift від 27.10.2014, які не кореспондуються з датою відвантаження, що суперечить п. 5 даної специфікації. В договорі № 2419-РС/GR від 01.10.2014, згідно п. 4.2 та п. 4.3 міститься посилання на декларацію країни відправника, яка до митного органу не надавалася. В екологічній декларації № 68999 від 03.11.2014 та у гр. 21 поданої до митного оформлення ВМД транспортний засіб на кордоні зазначено «BERNARD A», в той час як в коносаменті ARKSKG0000008987 від 18.10.2014 та інвойси № 84201 від 15.10.2014 - «TOMRIZ A». За результатами митного контролю встановлено наявність декількох транспортних засобів, що використовувалися для транспортування товару до ввезення на митну територію України, що спричиняє здійснення додаткових витрат, які мають вплив на визначення митної вартості товару. Дата відвантаження, зазначена в Специфікації № 2 від 15.09.2014 та в заяві на перевезення № 8338/68380 від 02.10.2014 відрізняється від фактичної.
Про вказані обставини декларанту було повідомлено митним органом під час проведеної з ним консультації, також було запропоновано подати додаткові документи для усунення наявних розбіжностей, а саме було запропоновано подати: - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; - виписку з бухгалтерської документації. Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням на ч. 6 ст. 53 Митного Кодексу України.
Позивачем додатково були надані: експортна декларація та переклад експортної декларації, також листом від 11.11.2014 №1 позивач повідомив Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби України про відсутність можливості надання інших документів.
Оскільки подані декларантом документи не змогли в повній мірі усунути вищезазначені суперечності, посадовою особою відповідача 11.11.2014 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2014/200221/1, яким скориговано митну вартість товару що імпортується до рівня митної вартості ідентичного товару із застосуванням резервного методу 2-ґ визначення митної вартості.
11.11.2014 відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00548.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Митницею дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, а прийняті Митницею рішенні є законними та обґрунтованими.
Натомість, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, митним органом зазначено про відмову декларанта в поданні додаткових документів та виявлені розбіжності в наданій копії митної декларації країни відправника, а саме: в екологічній декларації № 68999 від 03.11.2014 та у гр. 21 поданої до митного оформлення ВМД транспортний засіб на кордоні зазначено «BERNARD A», але в копії митної декларації країни відправника №14GREХ410100141539 від 15.10.2014 - «TOMRIZ A»; у гр. 44 копії декларації країни відправлення товару вказані документи, які не надані до митного органу при митному оформленні, окрім інвойсу № 84201. Також в зазначеній копії митної декларації зазначені умови поставки FOB без назви місця призначення, де вантаж передається перевізнику.
При цьому, підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції, стали встановлені ним, в наданих декларантом митному органу документах розбіжності, зазначені в поданих до суду митним органом запереченнях, а саме: у рахунку - проформі від 06.11.2014, складеному ТОВ «Градалогістик» не визначено всіх відомостей про понесені витрати. До того ж, вказаний документ не містить посилання на договір, на підставі якого такий рахунок складався, що унеможливлює встановлення приналежності вказаного документу певному договору; у заявці на перевезення вантажу морським транспортом № 8338/68380 від 02.10.2014 сума транспортно - експедиційних послуг складає 1980 дол. США/контейнер, без розмежування такої вартості до та після митного кордону; калькуляція витрат на доставку вантажу від 07.11.2014 за вих. №07/11/1 складена безпосередньо ТОВ «Торговий дім «Фаворит», а не перевізником, митному органу не надані документи, на підставі яких така калькуляція складалася; до договору транспортного експедирування від 20.08.2011 № 1693, укладеному із ТОВ «Градалогістик» не надані первинні бухгалтерські документи, обов'язковість яких передбачена п. 3.1. самого договору.
При цьому, як свідчать матеріали справи зазначені розбіжності не були підставою для прийняття митним органом оскаржуваних рішень, а документи, які б усували вказані розбіжності митним органом у декларанта не запитувалися.
В свою чергу, з аналізу вищенаведених вимог законодавства слід дійти висновку, що митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Однак сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції подані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які чітко підтверджують ціну товарів, що підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: