21 грудня 2016 року м. Київ К/800/35236/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Чернов Олександр Сергійович, про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Маріуполі ДПП рядового поліції Чернова О.С., скасування постанови від 04 червня 2016 року ПС3 №037304, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 та частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закриття провадження у справі. В обґрунтування позову, зазначив, що під час керування транспортним засобом Mitsubishi L200 зупинився біля будинку 64 по проспекту Миру (Леніна) у м. Маріуполі в межах зони дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», оскільки на узбіччі дороги біля зупинки громадського транспорту побачив припаркований автомобіль патрульної поліції в оточенні 3-4 молодиків та, проявляючи громадську небайдужість, він звернувся до поліцейських з пропозицією допомоги. Посилаючись на те, що інспектор поліції Чернов О.С. не мав права вимагати у нього поліс обов'язкового страхування і, в порушення вимог частини 5 статті 258 КУпАП, не склав протокол про адміністративне правопорушення, просив суд задовольнити позов.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, КАС України та КУпАП. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не доведені обставини, що свідчать про наявність правопорушення в діях позивача.
Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.
04 червня 2016 о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Mitsubishi L200 та рухаючись по проспекту Миру в м. Маріуполі здійснив стоянку біля будинку 64 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив підпункт «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України. Крім того, позивач не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За даним фактом, інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції рядового поліції рядового поліції Черновим О.С. відносно позивача, складено протокол серії ПС3 №037304 про адміністративне правопорушення, передбачені частиною 1 статті 126 та частиною 1 статті 122 КУпАП і застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У статті 258 КУпАП наведений перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
За приписами частини 2 цієї норми протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (частини 4 статті 258 КУпАП).
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (частина 5 статті 258 КУпАП).
Отже, виходячи з наведених норм КУпАП, інспектором патрульної поліції правомірно зафіксовані зазначені правопорушення в постанові у справі про адміністративне правопорушення, без складання протоколу.
Відповідно до вимог підпункту «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - ПДР) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
На вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (п.2.4 ПДР).
За приписами частини 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
За приписами пункту 3.34 «Зупинку заборонено» пункту 3 Заборонні знаки розділу 33 ПДР забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
З метою всебічного та об'єктивного дослідження обставин у праві, суди переглянули відеозапис події, що мала місце 04 червня 2016 року, зроблений за допомогою службових нагрудних відеокамер на одязі поліцейського і за результатами перегляду суди дійшли висновку, що 04 червня 2016 року позивач, керуючи транспортним засобом Mitsubishi L200, рухаючись по проспекту Миру в м.Маріуполі, незважаючи на дорожній знак 3.4 «Зупинку заборонено» зупинився в зоні дії цього знаку, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.
Водночас, твердження позивача про те, що він зупинився вимушено, щоб запропонувати допомогу працівникам патрульної поліції, автомобілі яких перешкоджали руху автомобілю позивача саме в зоні дії дорожнього знаку 3.4 «Зупинку заборонено», спростовується відеозаписом з місця скоєння правопорушення, де позивач, спілкуючись з працівниками патрульної поліції під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, неодноразово зазначає, що зупинився в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено», дружина вийшла з машини до універмагу, а він намагався вияснити у працівників патрульної поліції, де можна поставити на стоянку (припаркувати) автомобіль, тобто після вчинення правопорушення.
Враховуючи те, що позивач не заперечує, що зупинився в зоні дії дорожнього знаку 3.4 «Зупинку заборонено» і не мав полісу (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить мотивів, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.
Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Головчук