30 листопада 2016 року м. Київ К/800/49806/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Олендера І.Я., Бившевої Л.І.,
за участю: секретаря Шевчук П.О.,
представника позивача Боднара В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 по справі №2а-10230/12/1370 (876/10241/13) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» до Державної податкової інспекції у місті Трускавець про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» до Державної податкової інспекції у місті Трускавець про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.01.2007 №0000602301/3 та №0000882301/3.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у місті Трускавець, 04.10.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.10.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 1011 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», частини третьої статті 86, частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Трускавець проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2005.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Трускавець складено акт від 25.05.2006 №210/23-0/31120922 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2006 №0000602301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 598798,00грн., у тому числі 409782,00грн. основного платежу та 189016,00грн. штрафних(фінансових) санкцій.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 30.10.2006 №117406/10/25-005/1033 скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.06.2006 №0000602301/0 в частині 88813,00грн. основного платежу з податку на прибуток та нараховано 18164,00грн. штрафних(фінансових) санкцій. У зв'язку з цим Державною податковою інспекцією у місті Трускавець прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.11.2006 №0000602301/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 509985,00грн, у тому числі 320969,00грн. основного платежу та 189016,00грн. штрафних(фінансових) санкцій; від 08.11.2006 №0000882301/2, яким визначено суму штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток в розмірі 18164,00грн.
Рішенням Державної податкової адміністрації України від 11.01.2007 №134/6/25-0515 податкові повідомлення-рішення від 08.11.2006 залишено без змін, , у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у місті Трускавець прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.01.2007 №0000602301/3 та №0000882301/3.
За висновками податкового органу суми грошових коштів, отриманих позивачем від СП «Західна нафтова група» за договором комісії є поворотною фінансовою допомогою, проте позивачем не нараховано умовні проценти за несвоєчасне їх повернення та не включено суми процентів до складу валового доходу.
Крім того, податковим органом зроблено висновки, що згідно актів приймання-передачі позивачем передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріксос-Трускавець» нерухоме майно, яке в подальшому не було реалізоване комісіонером, що в свою чергу, підпадає під визначення договору оренди, а тому позивачем на суму понесених витрат в межах амортизаційних відрахувань занижено валовий дохід.
Щодо висновків податкового органу по взаємовідносинам позивача з СП «Західна нафтова група» колегія суддів звертає увагу на наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» (комісіонер) та СП «Західна нафтова група» (комітент) укладено договір комісії від 01.12.2004 №1271, згідно з яким комісіонер зобов'язується за винагороду за дорученням комітента від свого імені та за рахунок комітента укладати з третіми особами угоди на придбання або будівництво в місті Трускавець Львівської області лікувально-оздоровчого комплексу з характером лікування органів травлення та серцево-судинної системи. Пунктом 2.1 договору передбачено обов'язки комісіонера, зокрема, самостійне забезпечення необхідної комерційно-маркетингової роботи по пошуку третіх осіб для проведення організаційно-будівельних робіт об'єктів та закупівлі товарно-матеріальних цінностей, матеріалів, обладнання для проведення таких робіт, проведення всієї переддоговірної роботи та укладення від власного імені угод у відповідності до вказівок Комітента.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» в період з 01.04.2005 по 31.12.2005 отримано від СП «Західна нафтова група» кошти в сумі 59462390,56грн. на виконання завдань згідно договору комісії від 01.12.2004 №1271.
У зв'язку із зміною ситуації, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» та СП «Західна нафтова група» 14.10.2005 підписано угоду про розірвання договору комісії від 01.12.2004 №1271, згідно умов якої сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями по договору комісії, а комісіонер зобов'язується повернути грошові кошти, перераховані комітентом для виконання комісійного доручення. У жовтні 2005 року усі кошти, що надійшли від СП «Західна нафтова група», повністю повернуто.
Умови угоди виконані в повному об'ємі. Будь-які претензії з боку СП «Західна нафтова група» до позивача відсутні.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку із залученням платником податку майна на підставі договору, концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.
Таким чином, відповідно до вимог податкового законодавства при отриманні комісіонером від комітента грошових коштів для виконання договору комісії у комісіонера не виникає валовий дохід, а відповідно повернення комісіонером коштів комітенту у зв'язку із розірванням договору комісії також не призводить до змін в податковому обліку комісіонера.
Посилання відповідача на те, що позивачем не представлено звіт комісіонера, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки згідно звіт представляється комітенту при повному виконанні доручення, а оскільки договір розірвано, то потреба у поданні звіту відпала.
Законодавство не встановлює для комісіонера обов'язку цільового використання грошових коштів, переданих комітентом комісіонеру як і не обумовлений обов'язок комісіонера будь-як відокремлювати (відображати на окремих рахунках, на окремому балансі) грошові кошти, отримані від комісіонера, та окремо відстежувати використання саме грошових коштів, отриманих від комісіонера для виконання договору комісії.
Таким чином, використання коштів отриманих від комітента на цілі, відмінні від виконання договору комісії, не є порушенням обов'язків комісіонера та не змінює правову природу договору комісії, а висновки податкового органу, що отримані від СП «Західна нафтова група» за договором комісії суми коштів є поворотною фінансовою допомогою - необґрунтовані.
Щодо висновків податкового органу по взаємовідносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріксос-Трускавець» колегія суддів звертає увагу на наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріксос-Трускавець» (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» (комітент) укладено договір комісії від 29.08.2005, згідно якого передбачено обов'язок комісіонера за дорученням комітента від свого імені здійснювати угоди, пов'язані з організацією прийому туристів і наданням готельних та медичних послуг в готельному комплексі «Ріксос-Прикарпаття».
Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріксос-Трускавець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» 31.08.2005 підписано додаткове погодження до договору комісії. Договір доповнено пунктом 3.1.4, відповідно до якого комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання зобов'язань перед третіми особами.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що всі витрати комісіонера, понесені ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків по даному договору, відображаються у звіті комісіонера, який складається і надається комітенту в письмовій формі не пізніше 10 днів після звітного місяця. Оригінали документів, що підтверджують понесені комісіонером витрати у зв'язку з виконанням даного договору знаходяться у комісіонера. На вимогу комітента комісіонер зобов'язаний надати комітенту можливість ознайомлення з даними документами. Відшкодування витрат здійснюється на підставі звіту комісіонера протягом 20 календарних днів з моменту надання звіту.
Постановою господарського суду Львівської області від 19.10.2006 у справі №5/2468-13/248А, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2007, у задоволені позову Державної податкової інспекції у місті Трускавець до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» про визнання недійсним договору комісії від 29.08.2005 - відмовлено.
Крім того, відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені але за рахунок комітента.
Чинним цивільним законодавством не передбачено заборону передачі майна за договором комісії. При цьому, готельний комплекс був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріксос-Трускавець» безоплатно, натомість за договором оренди передача майна здійснюється на платній основі.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що віднесення вказаного договору відповідачем до договору оренди, є безпідставним.
Враховуючи викладене, за встановлених обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2007 №0000602301/3 та №0000882301/3 є правильними.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 по справі №2а-10230/12/1370(876/10241/13) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ І.Я. Олендер