10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач:Капустинський М.М.
іменем України
"20" грудня 2016 р. Справа № 806/953/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Мацького Є.М.
Шидловського В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,
представника відповідача та 3-ї особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , третя особа Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність ,
01.06.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо порушення його прав та ненадання відповіді на звернення від 14.09.2015 року та від 31.10.2015 року.
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання речового атестату у строки встановлені нормативно-правовими актами.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на звернення від 14.09.2015 року та 31.10.2015 року.
Зобов"язано командира військової частини НОМЕР_1 розглянути та надати відповіді ОСОБА_1 на звернення від 14.09.2015 року та 31.10.2015 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в відмовленій частині та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що на час подачі адміністративного позову не мав фізичної можливості надати докази понесених ним витрат на придбання військової форми одягу у зв'язку з частою зміною місця проживання і неможливості знайти підтверджуючі товарні чеки. Визнання ж протиправною бездіяльності Відповідача, щодо вчасного ненадання речового атестату, в майбутньому позбавить його необхідності доводити обставини в іншій справі за позовом про відшкодування матеріальної шкоди.
В апеляційній скарзі Командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 просить постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 р. скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги стосовно визнання протиправною бездіяльності Командира військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 14.09.2015р. та 31.10.2015р. залишити без розгляду, а в решті позовних вимог - відмовити. Зазначає, що починаючи з серпня 2014 р., військова частина НОМЕР_1 була прикріплена на речове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 , а тому облік майна, у тому числі й майна речової служби, яке видавалося в особисте користування військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , здійснювався відповідними службами (речовою службою) згаданої військової частини, про що відомо позивачу, оскільки військову службу у військовій частині НОМЕР_1 він проходив на посаді юрисконсульта та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2016 р. №7. Вказує, що речовий атестат позивачу, відповідно до норм чинного законодавства, виписується посадовими особами військової частини НОМЕР_2 , а військова частина НОМЕР_1 та її посадові та службові особи не могли видати згаданий документ та не мали законних засобів впливу на відповідних осіб військової частини НОМЕР_2 .
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.12.2014 р. №185 (а.с.8), позивач призначений на посаду юрисконсульта військової частини НОМЕР_1 , а відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2015 р. №7 (а.с.7) прийнятий та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та поставлений на всі види забезпечення. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2015 р. №170 ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв"язку переведенням до нового місця служби у м.Житомирі (а.с.10). До нового місця служби позивач вибув без речового атестату, оскільки у військовій частині його не видали.
14.09.2015 р. позивач звернувся з письмовою заявою на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 в якому, посилаючись на Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР, просив останнього надати відповідь стосовно причин невидачі йому речового атестату та видати відповідний атестат. (а.с.11)
Разом з тим, 31.10.2015 р. позивач повторно звернувся до відповідача з заявою щодо видачі речового атестату (а.с.12), однак відповіді і на вказане звернення не отримав.
З матеріалів справи вбачається, що речовий атестат ОСОБА_1 отримав 03.12.2015 р..
Внаслідок того, що ОСОБА_1 не було видано речовий атестат на день виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , він не мав можливості стати на речове забезпечення за новим місцем служби та змушений був придбати формений одяг за власний рахунок.
Наведені обставини слугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40 Конституції України).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (ч.1 ст.5 Закону України "Про звернення громадян").
Згідно зі ст.15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною 3 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч.4 ст.15 Закону України "Про звернення громадян").
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що чинним законодавством закріплений прямий обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян надати належну обґрунтовану відповідь на звернення громадян.
Обов'язку надання відповіді кореспондує право громадянина одержати письмову відповідь за результати розгляду заяви чи скарги. Таке право закріплене ст.18 Закону України "Про звернення громадян". Так, згідно з п.6 ч.1 ст.18 вказаного Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
При цьому, ст.20 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Вказані норми кореспондуються зі ст.119 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", згідно якої усі пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця з часу їх отримання, а ті, що не потребують додаткового вивчення й перевірки, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів з часу їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, командир встановлює новий строк, про що сповіщається військовослужбовець, який подав звернення. При цьому загальний строк розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.
Військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (ст.112 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України").
Разом з тим, наказом Міністерства оборони України від 03 грудня 2005 року №722, зареєстрованим в Міністерство юстиції України 16 грудня 2005 року за №1512/11792, затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, яка встановлює порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, у командуваннях видів Збройних Сил України, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - органи військового управління) та визначає порядок контролю за його дотриманням.
У роботі з письмовими та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням (п.1.4 цієї Інструкції).
Згідно з п.3.2 Інструкції, рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
У відповідності до п.3.5 Інструкції звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
З матеріалів справи вбачається, що звернення позивача від 14.09.2015 р. отримане військовою частиною 13.10.2015 р., а звернення від 31.10.2015 р. отримане 19.11.2015 р., про що підтверджується копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (а.с.12,42) та не заперечується відповідачем, разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що у законодавчо визначені строки та порядку заяви позивача від 14.09.2015р. та від 31.10.2015р. були розглянуті командиром військової частини НОМЕР_1 , та на них надано письмові відповіді.
Лист командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (а.с.41) не є доказом надання відповіді на звернення у розумінні Закону України "Про звернення громадян" та вимог ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, так як не містить необхідно визначених реквізитів документа (відсутня дата та дані щодо її реєстрації), у тексті відсутня інформація щодо того, на яке саме із звернень позивача ця відповідь надається, а крім того, текст відповіді не підписаний уповноваженою особою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо порушення його прав та ненадання відповіді на звернення від 14.09.2015р. та від 31.10.2015р. підлягає задоволенню, так як командиром військової частини НОМЕР_1 не було надано відповіді на зазначені звернення ОСОБА_1 , що свідчить про бездіяльність відповідача. При цьому, суд першої інстанції, відповідно до статей 11 та 162 КАС України, з метою досягнення мети правосуддя - забезпечення ефективного поновлення та захисту порушеного права, правомірно зобов"язав командира військової частини НОМЕР_1 розглянути та надати ОСОБА_1 відповіді на звернення від 14.09.2015 р. та від 31.10.2015 року.
Щодо відмовленої частини позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та інших формувань у мирний час" від 28.10.2004 №1444 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та наказу Міністра оборони України "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету міністрів України від 28.10.2004 №1444" від 31.01.2006 №45 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі вибуття зі складу військової частини з"єднання, ОК (СВ, ВМС) окремим військовослужбовцям, командам, підрозділам, військовим частинам, з"єднанням видається атестат на речове майно, який є основним документом для зарахування на речове забезпечення за новим місцем служби (дислокації). В атестаті відображається забезпеченість речовим майном, а також вказується номер і дата видачі атестата на льотно-технічне обмундирування, якщо воно було видане військовослужбовцю (команді, підрозділу, військовій частині, з'єднанню).
Атестати видаються:
- окремим військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються в запас (відставку), командам і підрозділам - начальником речової служби військової частини;
- військовим частинам, які входять до складу з'єднань, а також військовим частинам, які прикріплені до них на забезпечення, - заступником командира з'єднання з тилу;
- окремим військовим частинам, які не входять до складу з'єднань, але прикріплені на речове забезпечення до ОК (СВ, ВМС), - начальником речової служби ОК (СВ, ВМС
У відповідності до п.2.19, 2.21 Наказу №45 підставою для зарахування на речове забезпечення з'єднань, військових частин, передислокованих (перебазованих) з одного пункту до іншого, є: наказ (директива) вищого командування про передислокацію (перебазування); атестат на речове майно, виданий постачальним органом за попереднім місцем дислокації (базування); копія останньої звіт-заявки, завірена постачальним органом.
Підставою для зарахування на речове забезпечення підрозділів, окремих команд та окремих військовослужбовців є атестат і наказ командира військової частини.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що у разі вибуття зі складу військової частини з"єднання, ОК (СВ, ВМС), у разі переведення військовослужбовців до іншої військової частини, підставою для зарахування на речове забезпечення цієї військової частини є атестат на речове майно, який видається військовослужбовцю постачальним органом за попереднім місцем дислокації (базування), а саме начальником речової служби.
Таким чином, ОСОБА_1 мав право на вчасне отримання атестату на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 про його вибуття, а в суді доведено, що й не заперечувалось самим позивачем, що атестат на речове майно ним отримано, особисто, лише 03.12.2015р. (а.с.42), але до звернення з даним позовом до суду.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси ( ч.1 ст. 6 КАС України).
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. При цьому під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, право на судовий захист передбачає конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що тільки вимога про визнання бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання речового атестату у строки встановлені нормативно-правовими актами, без визначення в позові вимоги щодо мети такого визнання, не призведе до реального поновлення прав позивача у даній справі. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем, при зверненні з даною вимогою, не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому на думку колегії - відмова в її задоволенні є правомірною.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу апелянта, на дотримання ним, як позивачем, строків передбачених ст.99 КАС України, в частині пред"явлення вимоги пов"язаної з отриманням атестату про речове майно.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржену постанову винесено з правильним застосуванням норм матеріального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли призвести до скасування зазначеної постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2016 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: Є.М. Мацький
В.Б. Шидловський
Повний текст cудового рішення виготовлено "22" грудня 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_1
АДРЕСА_1 - відповідачу/відповідачам: Командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 АДРЕСА_2
4-третій особі: Військова частина НОМЕР_1 - АДРЕСА_3