Справа № 727/8024/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова О.Г.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 грудня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визначення дій неправомірними, а бездіяльність-протиправною, вчинення інших дій,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:
- визнати дії Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради та його керівника щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - неправомірною, а бездіяльність - протиправною;
- зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради та його керівника здійснити донарахування та виплату позивачу недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік, обчисленої відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент проведення виплати, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Водночас, 21.12.2016 року позивачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VIII. В даному випадку позивач зазначає, що рішення Конституційного Суду України, прийняте за результатами розгляду вказаного питання може вплинути на законність оскаржуваної в межах даної справи постанови суду першої інстанції від 02 листопада 2016 року.
Судова колегія, розглянувши вказане клопотання та вивчивши наведені у ньому доводи позивача, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки заявником не наведено жодних переконливих, належних та допустимих доказів в підтвердження факту неможливості розгляду даної справи до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VIII. Інших належних та допустимих доказів в підтвердження наявності підстав для зупинення провадження у даній справі позивачем суду не надано.
За приписами ч.3 ст.197 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом війни ІІ групи та має право на пільги, встановлені Законом України України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
21 квітня 2016 року позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2016 року в розмірі 2600 грн.
Не погоджуючись з таким розміром допомоги, позивач двічі звертався до начальника Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради з проханням здійснити донарахування та виплату йому різниці між сумами, яку належить сплатити у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та фактично ним отриманою.
Відповідач листом № С-912 від 14.06.2016 року повідомив позивача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "ОСОБА_3 питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нациських переслідувань" розмір грошової допомоги для інвалідів війни ІІ групи складає 2600 грн., відповідно які йому було вчасно виплачено.
Не погодившись з отриманою відповіддю, ОСОБА_4 оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач правомірно нарахував та виплатив позивачу разову допомогу до 5 травня в розмірі 2600 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з пунктом 26 розділу VІ “Прикінцеві і перехідні положення” Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформи міжбюджетних відносин” від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 "ОСОБА_3 питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій - 920 гривень.
Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України не конституційними.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Отже, питання виплати разової грошової допомоги до 5 травня врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №141 “ОСОБА_3 питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”. Розміри виплати в цій постанові встановлені в конкретному розмірі і є незмінними.
З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, здійснюючи позивачу нарахування та виплату одноразової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «ОСОБА_3 питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і «Про жертви нацистських переслідувань», діяв відповідно до норм чинного законодавства України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_3