20 грудня 2016 р.Справа № 634/889/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу "Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр" Харківської обласної ради на постанову Сахновщинського районного суду Харківської області від 09.11.2016р. по справі № 634/889/16-а
за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
до Комунального закладу "Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр" Харківської обласної ради третя особа Професійно-технічне училище № 32 м. Харкова
про зобов'язання проведення донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги та її виплати,
30.09.2016 року позивач, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Сахновщинського районного суду Харківської області з адміністративним позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Комунального закладу «Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр» Харківської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Професійно-технічне училище №32 м. Харкова в якому просив суд зобов'язати провести донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги та її виплати у сумі 7635 грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що вважає, дії Комунального закладу "Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр" протиправними, незаконними, такими, що порушують права, свободи та інтереси неповнолітнього ОСОБА_2
Постановою Сахновщинського районного суду Харківської області від 09.11.2016 року позовні вимоги заступника прокурора Харківської області задоволено.
Зобов'язано Комунальний заклад «Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр» Харківської обласної ради донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ПН НОМЕР_1 (61157 м. Харків вул. Арсенальна, буд. 1) в сумі 7635 (сім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно копії свідоцтва про народження серії 1-ВЛ №273591, ОСОБА_2 народився 15 червня 1999 року, батьками якого вказані ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 7).
Рішенням виконавчого комітету Харківської області від 16.05.2012 року №263 ОСОБА_2 було надано статус дитина позбавленої батьківського піклування в зв'язку із позбавленням матері батьківських прав. Крім того, вказаним рішенням встановлено, що відомості про батька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в актовому записі про народження були внесені за заявою матері (а.с. 9).
Встановлено, що ОСОБА_2, як дитина позбавлена батьківського піклування з 2012 року був зарахована до 7 класу Сахновщинської спеціальної загальноосвітньої школи інтернат з інтенсивною педагогічною корекцією для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування (Комунального закладу «Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр» Харківської обласної ради) (а.с. 10).
У вересні 2015 року ОСОБА_2 закінчив навчання у КЗ «Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр» Харківської обласної ради», та вступив на навчання до Професійно-технічного училища №32 м. Харкова, що підтверджується копією наказу №42-У від 01.09.2015 (а.с. 11-12).
Згідно довідки Професійно-технічного училища №32 м. Харкова від 01.09.2015 року №381 ОСОБА_2 навчається в Професійно-технічному училищі №32 м. Харкова, період навчання з 01.09.2015 по 30.06.2018 року, форма навчання денна (а.с. 15).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 коштів, передбачених ч. 7 ст. 8 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ”.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”.
У відповідності до ст. 4 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ”, заходи соціальної допомоги щодо дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.
Згідно ст. 8 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум".
Частиною 2 статті 9 цього Закону встановлено, що витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.
Відповідач в обґрунтування правомірності виплати ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі 42,50 грн. посилається на приписи підп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 “Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ”.
Так, вказаною нормою встановлено, що дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків (у тому числі випускникам професійних навчально-виховних закладів і вищих навчальних закладів I - II рівня акредитації) при вступі до професійних навчально-виховних закладів, вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації видається безоплатно комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Застосування вказаної норми відповідач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 був переданий на подальше навчання в Професійно-технічне училище № 32 м. Харкова на повне державне утримання.
При цьому, відповідач вказує, що виплата грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку передбачена підп. 4 п. 13 вказаної постанови Кабінету Міністрів України здійснюється лише при працевлаштуванні дітей-сирот і дітей, позбавлених батьківського піклування, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, у зв'язку з чим вказана норма до ОСОБА_2 не застосовується.
Між тим, колегія суддів зазначає, що згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005р. закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" встановлено обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.
Однак, приписами постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 “Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” встановлено різні розміри грошової допомоги для різних категорій випускників, які не відповідають розміру допомоги, визначеному Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування".
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги щодо законності виплати ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі встановленому підп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", є необґрунтованими.
Таким чином, враховуючи, що вказані норми постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 суперечать Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування", колегія суддів дійшла висновку, що одноразова грошова допомога ОСОБА_2 підлягає виплаті в розмірі, встановленому вказаним Законом, а саме: шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 1286,0 грн.
Виходячи з вищенаведеної норми, випускникам шкіл-інтернатів з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування у віці до 18 років, в тому числі ОСОБА_2, при випуску з навчального закладу мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7716 грн.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до відомості за серпень 2015 року (а.с. 13) відповідачем випускнику ОСОБА_2 була виплачена допомога у розмірі 42 грн., 50 коп.
Отже, колегія суддів вважає доведеним той факт, що Комунального закладу "Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр" Харківської обласної ради нараховано допомогу дитині, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_2, як випускнику вказаного навчального закладу в розмірі, меншому ніж встановлено діючим законодавством України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Заступника прокурора Харківської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сахновщинським районним судом Харківської області від 09.11.2016р. по справі № 634/889/16-а суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального закладу "Сахновщинський навчально-реабілітаційний центр" Харківської обласної ради залишити без задоволення.
Постанову Сахновщинського районного суду Харківської області від 09.11.2016р. по справі № 634/889/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7
Повний текст ухвали виготовлений 23.12.2016 р.