Справа: № 367/2979/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Кухленко Д.С. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
21 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у місті Ірпені Шульженко Валентини В'ячеславівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовною заявою до Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у місті Ірпені Шульженко Валентини В'ячеславівни (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № РВ-3200186802015 від 15.09.2015 року «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру»; зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію земельної ділянки АДРЕСА_1 шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру.
Ірпінський міський суд Київської області своєю постановою від 20 жовтня 2016 року адміністративний позов залишив без задоволення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ірпінського районного суду Київської області від 20 жовтня 2016 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, в 2013 році рішенням Ірпінської міської ради ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу у АДРЕСА_1.
Після виконання проекту землеустрою та його погодження, державним кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у місті Ірпені Київської області позивачу було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв'язку з тим, що земельна ділянка в АДРЕСА_1 розташована у межах іншої земельної ділянки, яка перебуває в користуванні Академії державної податкової служби України (Національного університету ДПС України).
Вважаючи таку відмову незаконною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів надавши суду наступні документи:
рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 363/11 від 24.12.1998 року про вилучення з користування Українського фінансово-економічного інституту (Академії ДПС України) земельної ділянки площею 520 м2 у АДРЕСА_1 та виділення її під будівництво індивідуальних гаражів; висновки відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради і управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області про погодження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 0,0031 га. для будівництва індивідуального гаражу; письмове повідомлення Університету державної фіскальної служби України (в минулому УФЕІ, Академія ДПС України, Національний університет ДПС України) від 02.03.2016 року про те, що земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_1 не перебуває в користуванні цього навчального закладу і Державний акт на право постійного користування відсутній; свідоцтво про право власності на нерухоме майно - гараж в АДРЕСА_1, Серії НОМЕР_1, видане 15.01.2014 року Реєстраційною службою Ірпінського МУЮ Київської області.
Позивач зазначив, що за таких обставин рішення відповідача № РВ-3200186802015 від 15.09.2015 року про відмову в реєстрації земельної ділянки було прийняте без врахування того, що земельна ділянка площею 520 м2 була вилучена в 1998 році з користування Українського фінансово-економічного інституту і виділена під будівництво індивідуальних гаражів, а земельна ділянка, яку передбачається зареєструвати, розташована в межах виділеної площі.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначає Закон України «Про Державний земельний кадастр».
Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стаття 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначає, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними; внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Згідно частини четвертої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок).
У пункті 111 Порядку передбачено, що державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на те, що земельна ділянка площею 0,0031 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаража, яка відводиться позивачу на підставі проекту землеустрою, накладається на земельну ділянку, яка була надана в постійне користування Українському фінансово-економічному інституту площею - 5,8972 га для розміщення об'єктів інституту.
Також, в матеріалах справи міститься державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 реєстраційний № 36 від 03.09.1998 року, який Ірпінська міська Рада народних депутатів видала Українському фінансово-економічному інституту та який є дійсним і інформація про його скасування у суду відсутня.
Даний державний акт був виданий на підставі технічної-документації по складанню державних актів на право постійного користування земельними ділянками Українському фінансово-економічному інституту під розміщення об'єктів інституту в межах Ірпінської міської ради, яка була розроблена в 1998 році Київським відділенням інституту землеустрою та яка знаходиться в архіві відповідача.
Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ірпінської міської ради народних депутатів у графі «назва землекористувача» зазначено Український фінансово-економічний інститут. (а/с 25)
Також, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт надав письмову відповідь Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 31 - 28-0.21-3061/2-16 від 19 лютого 2016 року в якій зазначено, що для здійснення державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 необхідно звернутися до Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у місті Ірпені Київської області з заявою та документацією із землеустрою, або надати рішення суду.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги дану відповідь, оскільки з цієї ж відповіді убачається, що листи Держгеокадастру не є нормативно - правовими актами, а мають лише інформативний характер, не встановлюють правових норм і дійсні до моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, які змінюють відповідні правовідносини.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, а оскаржуване рішення відповідача є таким, що прийняте в межах та на підставі чинного законодавства.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2016 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.