Справа: № 826/26740/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
21 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., за участі позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Ляхової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року у справі № 826/26740/15 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Національна поліція України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,-
07.12.2015 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - МВС України) про визнання незаконним наказ від 06.11.2015 року №2329 о/с щодо звільнення її з органів внутрішніх справ, поновлення на службі та зобов'язання виплатити компенсацію за вимушений прогул з 07.11.2015 р. по день фактичного поновлення на службі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що її звільнено протиправним, оскільки вона виявила бажання проходити службу в Національній поліції та подала відповідний рапорт на звільнення у зв'язку з переведенням до іншого органу, який не був належний чином розглянутий відповідачем. Крім того, її було звільнено в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2016 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах повноважень.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого відділу організації цілодобової контактної мережі з надання невідкладної допомоги при розслідуванні кіберзлочинності МВС України.
Станом на 06.11.2015р. ОСОБА_2 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
06.11.2015р. ОСОБА_2 подала до МВС України рапорт про бажання продовжити службу у Національній поліції України (а.с.11).
Відповідно до витягу з наказу МВС України від 06 листопада 2015 року №2329 о/с дск "По особовому складу Управління боротьби з кіберзлочинністю" згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_2, старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого уповноваженого в особливо важливих справах) відділу організації цілодобової контактної мережі з надання невідкладної допомоги при розслідуванні кіберзлочинності, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114), Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ, який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин і втратив чинність 07.11.2015 р. (далі - Закон № 565-ХІІ), Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (далі - Постанова № 730).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 1 статті 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону №580-VIІI національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIІI він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Так, 06.08.2015 Закон №580-VIІI було опубліковано в Голосі України №141-142.
Тобто, позивач був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону із моменту опублікування закону за три місяці.
Приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
В контексті наведеного слід зазначити, що пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачають вирішення питання щодо подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 року. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Отже, Законом передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI.
Згідно п.п. «з» п.64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, а згідно із пп. «г» п. 64 того ж Положення № 114 звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2015р. позивач, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, подала до МВС України рапорт про бажання продовжити службу у Національній поліції України, який був прийнятий відповідачем, про що відмітка штаму відповідача, вхідний номер К-5193 від 06.11.2015р. (а.с.11).
Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що позивачу пропонувались будь-які посади в перетвореному МВС України або новостворених органах поліції та, що вона не може бути прийнята на службу до поліції, зокрема через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського.
Крім того, відповідачами не надано доказів, які б підтверджували, що позивач відмовилася від проходження служби в поліції та/або не могла бути прийнята на службу до поліції, зокрема через невідповідність вимогам, що ставляться до поліцейського.
З урахуванням вищенаведених норм закону та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховано судом першої інстанції вірно. Доводів з цього приводу апелянт не наводив.
Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, колегія суддів зазначає, що всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування постанови відсутні.
Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2016 року.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року, залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року у справі № 826/26740/15 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Національна поліція України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль
Головуючий суддя Карпушова О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Епель О.В.