Справа: № 826/9317/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.,А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
20 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Шутовської І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Чернігівської обласної організації Всеукраїнської профспілки персоналу органів та установ пенітенціарної служби на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року про відмову в забезпеченні адміністративного позову у справі за позовом Чернігівської обласної організації Всеукраїнської профспілки персоналу органів та установ пенітенціарної служби до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання протиправною постанови
У червні 2016 року Чернігівська обласна організація Всеукраїнської профспілки персоналу органів та установ пенітенціарної служби звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання протиправною постанови, також в адміністративному позові просила постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинити дію постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої системи юстиції» до ухвалення рішення в адміністративній справі всіма судовими інстанціями; зупинити дію постанови Кабінету міністрів України від 18 травня 2016 року № 348 «Про ліквідацію територіальних органів Державної пенітенціарної служби України та утворення територіальних органів Міністерства юстиції» до ухвалення рішення в адміністративній справі всіма судовими інстанціями; заборонити державному реєстратору вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно Державної пенітенціарної служби України (ідентифікаційний код 37534799); заборонити державному реєстратору вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (ідентифікаційний код 08564937); зупинити повноваження ліквідаційної комісії, в тому числі і по діях по внесенню змін до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно Державної пенітенціарної служби України до ухвалення рішення в адміністративній справі всіма судовими інстанціями; зупинити повноваження ліквідаційної комісії, в тому числі і по діях по внесенню змін до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області до ухвалення рішення в адміністративній справі всіма судовими інстанціями;
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року в задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що заявником не наведено обставин, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, інтересам позивача, до ухвалення рішення в адміністративній справі, або доказів того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року. На думку апелянта оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін та третьої особи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, колегія суддів враховує, що КАС України передбачає два способи забезпечення позову: зупинення дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборона вчинення певних дій.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Крім того, правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, Чернігівська обласна організація Всеукраїнської профспілки персоналу органів та установ пенітенціарної служби звернулася в Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство юстиції України, в якому просила визнати незаконною постанову Кабінету міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої системи юстиції» (стосовно ліквідації Державної пенітенціарної служби України та її територіальних органів).
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що позивачем позовні вимоги уточнювались, однак доказів цього не надала. Відокремлені матеріали також не містять уточненого позову.
Судом апеляційної інстанції з власної ініціативи витребувано та долучено до відокремлених матеріалів копії постанов Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 № 343 та № 348, оскільки останні в матеріалах відсутні.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного розгляду справи не було надано належних і допустимих, у розумінні ст.70 КАС України, доказів та не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам або інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та його інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог, а отже, й не доведено наявність будь-яких правових підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову, відповідно до ст. 117 КАС України.
В клопотанні про забезпечення позову, позивач просив зупинити дію, у тому числі постанови Кабінету міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої системи юстиції», яка є предметом оскарження у даній справі.
Доводи апелянта про протиправність вищевказаних постанов Кабінету міністрів України колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки такі обставини не вказують на наявність безпосередніх правових підстав, визначених ст. 117 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які просить позивач.
Більш того, апеляційний суд зазначає, що ці ж самі доводи покладені позивачем і в основу позовної заяви і здійснення судом перевірки та відповідних висновків з цього приводу фактично буде вирішенням справи по суті, що не належить до компетенції апеляційного суду при перегляді ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Заявником не доведено існування обставин, вказаних у частині першій статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений права повторно в ході розгляду справи звернутися до суду з зазначеним клопотанням.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх та необхідних правових підстав, визначених ст. 117 КАС України, для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції були повно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосовані норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 117, ст. 165, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Чернігівської обласної організації Всеукраїнської профспілки персоналу органів та установ пенітенціарної служби - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний тест ухвали виготовлено 22 грудня 2016 року.
Головуючий суддя Н.В. Безименна
Судді В.О. Аліменко
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Аліменко В.О.