Справа: № 750/7740/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
20 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
секретаря Строяновської О.В.,
за участю:
представника відповідача Міністерства оборони України: Остапенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2016 року, -
ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, у якому просив:
- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви позивача з доданими документами про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії;
- скасувати рішення Міністерства оборони України від 20.05.2016 року № 36 в частині не призначення позивачу одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року №36 в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення.
Не погоджуючись із судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.
Позивач просить в апеляційній скарзі скасувати постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення, та прийняти рішення про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч. 1 п. 6 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975).
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга позивача - частковому задоволенню, з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки інвалідність позивачу була встановлена 07.04.2016 року, Міністерство оборони України при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинно було керуватися п. 6 Порядку, затвердженого постановою Уряду 25 грудня 2013 року №975. Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлена інвалідності.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІІ групи, приймав участь у бойових діях на території інших країн, що підтверджується копіями посвідчень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ; копією облікової картки військовослужбовця, довідкою Чернігівського ОМВК Чернігівської області від 15.04.2016 року № 94.
Відповідно до копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 125 від 18.01.2016 року) встановлено, що множинні мінно-вибухові осколкові поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку, мінно-вибухова травма МВТ 1986 р. молодшого сержанта у відставці ОСОБА_1 пов'язана з обов'язком виконання військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії.
07 квітня 2016 року позивач отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 07.04.2016 року серії АВА № 025654.
12.04.2016 року позивач звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним із проходженням військової служби.
19.04.2016 року Чернігівським обласним військовим комісаріатом на адресу директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України було надіслано пакет документів для призначення молодшому сержанту у запасі ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Відповідно до копії витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, документи відносно ОСОБА_1 були повернені на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення, передбачені п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся у суд із адміністративним позовом.
Обговорюючи правомірність дій відповідача з приводу повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням військової служби, в країнах де велися бойові дії, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16, підпункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.
Згідно з пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975,
одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.
Пунктом 11 зазначеного Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Колегією суддів установлено, що позивач надав до військового комісаріату усі необхідні документи, передбачені вказаним Порядком, відтак, має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка настала внаслідок поранення та пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.
При цьому, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень, у зв'язку із чим виникають сумніви щодо об'єктивності висновків про наявність та характер поранень позивача, є необґрунтованими.
Так, колегією суддів установлено, що на підтвердження отримання поранення, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, позивачем надано, зокрема:
- довідку Чернігівського ОМВК Чернігівської області від 15.04.2016 року № 94, із змісту якої убачається, що ОСОБА_1 в період з 19.04.1985 року по 01.11.1986 року брав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан;
- висновок спеціаліста у галузі судово - медичної експертизи від 17.12.2015 року, із змісту якого убачається, що поранення, отримані позивачем 1986 році є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк;
- витяг із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким установлено, що поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку, МВТ і захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Дослідивши зазначені документи, колегія суддів дійшла до висновку, що останні підтверджують той факт, що інвалідність позивача пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. При цьому, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не спростовано їх достовірності.
Також, є необґрунтованими доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі з приводу порушення вимог ст. ст. 18, 21, 24 КАС України, оскільки даний спір стосується призначення та виплати одноразової грошової допомоги, вирішення якого, з урахуванням ч. 4 ст. 18 КАС України належить до підсудності місцевого загального суду як адміністративного.
Посилання апелянта на судові рішення Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року у справі №К/9991/59612/11, від 15 березня 2016 року у справі № 825/2188/15-а колегія суддів не приймає до уваги, оскільки останні постановлені за інших фактичних обставин справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Разом з тим, колегія суддів дійшла до висновку, що місцевим судом правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Однак, на переконання колегії суддів, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. (Аналогічна правова позиція також наведена в постановах Верховного суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14).
Судом встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, тому належним способом захисту в даному випадку є зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, абзац третій резолютивної постанови суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, замість зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву та додані до неї документи необхідно зобов'язати останнє призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
У решті постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою і підлягає залишенню без змін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2016 року - змінити.
Викласти абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 150 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності».
У решті постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддя С.Б. Шелест
(Повний текст постанови складений 23 грудня 2016 року.)
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Шелест С.Б.