Справа № 815/6152/16
19 грудня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Рачкової І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.11.2016 р. № НОМЕР_1, НОМЕР_2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки в акті перевірки від 27.10.2016 р. № 5431/15-53-14-03/39648145, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіркою не підтверджено відомості по господарській операції із контрагентом ТОВ «Лірен Груп», внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 666666 грн. в липні 2015 р. Позивач зазначає, що формування податкових зобов'язань здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки податкового органу не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.
До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Згідно письмових заперечень, в ході перевірки не підтверджено отримання ТОВ «КМ- Інжиніринг» будівельно-монтажних робіт від ТОВ «Лірен Груп». Так, зазначене підприємство не має ліцензії на здійснення будівельної діяльності, за податковою інформацією, що обліковується в базах даних, підприємством не здійснювалося придбання за номенклатурою «Наружний блок EWT (MXZ-2G70GAS)», «виконання електромонтажних робіт за адресою: м. Одеса, вул. М. Малиновського, 61-А». Також на підприємстві відсутні умови для ведення фінансово-господарської діяльності та виконання робіт (відсутня інформація щодо основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень тощо), тобто ТОВ «Лірен Груп» здійснювало фінансово-господарську діяльність без мети отримання прибутку, а виключно з метою надання податкової вигоди третім особам. Крім того, позивач порушив вимоги п.201.10 ст.201 ПК України, здійснивши реєстрацію податкових накладних із порушенням терміну реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано застосовано штрафну санкцію згідно з ст.120-1 ПК України.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 10.10.2016 р. № 000555/1340, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.2 ст.78 ПК України та відповідно до наказу № 1142 від 10.10.2016 р. співробітником податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2016 р., за результатами якої складений акт від 27.10.2016 р. № 5431/15-53-14-03/39648145.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «КМ-Інжиніринг» п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 666666 грн. в липні 2015 р.; в порушення п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ «КМ-Інжиніринг» порушено термін реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних на 7 календарних днів за датою виникнення податкових зобов'язань у сумі 166666 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.11.2016 р., яким до ТОВ «КМ-Інжиніринг» застосовано штраф у розмірі 16666,67 грн.; № НОМЕР_1 від 10.11.2016 р., яким ТОВ «КМ- Інжиніринг» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 666666 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 166667 грн.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.11.2016 р. необґрунтованим та підлягаючим скасуванню у зв'язку з наступним.
З огляду на акт перевірки від 27.10.2016 р. № 5431/15-53-14-03/39648145, у перевіряємому періоді ТОВ «КМ-Інжиніринг» укладено договір із ТОВ «Лірен Груп» від 27.07.2015 р. № 27/07-15 (т.І, а.с. 72-74) на постачання будівельно-монтажних матеріалів (відповідно до специфікацій) та договір поставки матеріалів (відповідно до специфікацій) від 21.07.2015 р. № 21/07-15 (т.ІІ, а.с. 117-120).
На виконання умов договору поставки від 21.07.2015 р. № 21/07-15 складено видаткову накладну б/н від 27.07.2015 р., податкову накладну № 528 від 27.07.2015 р., в якій відображено номенклатуру товару: Наружний блок EWT (MXZ-2G70GAS), на суму 1500000 грн., у т.ч. ПДВ 250000 грн.
Крім того, на виконання договору від 27.07.2015 р. № 27/07-15 складені податкові накладні щодо виконання електромонтажних робіт за адресою: м. Одеса, вул. М. Маліновського, 61-А № 521 від 29.07.2015 р. на суму 400000 грн. (у т.ч. ПДВ 66666 грн.), № 523 від 22.07.2015 р. на суму 1500000 грн. (у т.ч. ПДВ 250000 грн.), № 522 від 31.07.2015 р. на суму 400000 грн. (у т.ч. ПДВ 66666 грн.), № 520 від 23.07.2015 р. на суму 200000 грн. (у т.ч. ПДВ 33333 грн.), акт виконаних робіт б/н від 16.02.2016 р.
Як вбачається з акту перевірки, перевіряючий дійшов висновку про заниження ТОВ «КМ-Інжиніринг» значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 666666 грн. в липні 2015 р. на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лірен Груп». Зокрема, в основу висновків покладено інформацію, що обліковується в базах даних, які використовуються управлінням аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, яким встановлено, що підприємством здійснювалося придбання від постачальників товари наступної номенклатури: сигарети; транспортні послуги; банани; туфлі чоловічі і жіночі; шампунь, бальзам, гель, крем; м'ясо; маркетингові дослідження ринку; радіатор, труби, шланг, колектор, муфта; газобетон ний блок тощо. Перевіряючим враховано, що за весь період з моменту реєстрації підприємства, по дату взаємовідносин із ТОВ «КМ-Інжиніринг» підприємством не здійснювалося придбання товарів із номенклатурою «Наружний блок EWT (MXZ-2G70GAS)» та «Виконання електромонтажних робіт за адресою: м. Одеса, вул. М.Малиновського, 61-А».
Крім того в акті перевірки зазначено, що відповідно до звітності ТОВ «Лірен Груп» на підприємстві відсутні необхідні умови для ведення фінансово-господарської діяльності та виконання робіт (відсутня інформація щодо основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень тощо), тобто підприємство здійснювало фінансово-господарську діяльність без мети отримання прибутку, а виключно з метою надання податкової вигоди третім особам.
Однак на думку суду, перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції. При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.11.2016 р., та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, відображення доходу з огляду на наступне.
Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нікчемність укладеного ТОВ «КМ-Інжиніринг» правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договір виконаний сторонами в повному обсязі (товар поставлено; послуги надано).
Листом від 02.12.2016 р. вх.№ 32445/16 ТОВ «КМ-Інжиніринг» надано до суду копії договору № 21/07-15 від 21.07.2015 р.; погодження договірної ціни; платіжних доручень; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акту приймання виконаних робіт; договору поставки № 27/07-05 від 27.07.2015 р.; видаткових накладних; податкових накладних тощо. Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, у зв'язку із чим визнають судом належними доказами.
При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Однак перевіряючий жодним чином не обґрунтував мотиви неврахування первинних документів. При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.
Безпідставним вбачається обґрунтування висновків перевіряючим податковою інформацією. Так, податковою визнається інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контрольні органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК. Як зазначається в пп. 14.1.171 п.14.1 ст. 14 ПК України, поняття «податкова інформація» вживається у значенні, закріпленому в Законі України «Про інформацію» (ст. 16).
Крім того, суд враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 9 грудня 2014 р., про те, висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, а інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.
Зміст зазначеної вище податкової інформації, відтворений в акті перевірки від 27.10.2016 р. № 5431/15-53-14-03/39648145 і взятий за основу висновків перевіряючого. Зокрема, перевіряючим взято до уваги, що підприємством ТОВ «Лірен Груп» здійснювалося придбання від постачальників товарів наступної номенклатури: сигарети; транспортні послуги; банани; туфлі чоловічі і жіночі; шампунь, бальзам, гель, крем; м'ясо; маркетингові дослідження ринку; радіатор, труби, шланг, колектор, муфта; газобетонний блок тощо. Перевіряючим враховано, що за весь період з моменту реєстрації підприємства, по дату взаємовідносин із ТОВ «КМ-Інжиніринг» підприємством не здійснювалося придбання товарів із номенклатурою «Наружний блок EWT (MXZ-2G70GAS)» та «Виконання електромонтажних робіт за адресою: м. Одеса, вул. М.Малиновського, 61-А». В той же час, в акті перевірки від 27.10.2016 р. № 5431/15-53-14-03/39648145 вказано, що за податковою інформацією ТОВ «Лірен Груп» було придбано газобетонний блок, що суперечить твердженню про нездійснення придбання товару за номенклатурою «Наружний блок…».
Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.11.2016 р., та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, з огляду на наступне.
Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В порушення вищенаведеного положення, перевіряючим в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.
Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар (овочі та фрукти) не придбавався в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Зокрема, у липні 2015 р. ТОВ «КМ-Інжиніринг» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, отриманих від ТОВ «Лірен Груп», перелік яких наявний в акті перевірки від 27.10.2016 р. № 5431/15-53-14-03/39648145.
В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на податкову інформацію (ЄРНП та АІС «Податковий Блок»), зокрема на те, що було встановлено невідповідність придбаного товару реалізованому, та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочинів.
При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Суд також зазначає, що висновки перевіряючого порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.
Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яким позивачем віднесено до податкового кредиту.
Наявні в матеріалах справи первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.
Таким чином, вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом, реальність операцій з придбання товарів та послуг.
Відповідно до п.2 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1232, з метою проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час вжиття заходів податкового контролю стосовно платників податків виникають сумніви та/або необхідність дослідження факту здійснення таких операцій, їх виду, обсягу і якості, розрахунків, що здійснювалися між зазначеними суб'єктами та платниками, реальності та повноти відображення в обліку платників податків таких операцій.
Однак за наявності викладених в акті перевірки сумнівів щодо факту здійснення поставок товару за договорами, контролюючим органом запиту про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних здійснено не було. Натомість податковий орган обмежився наявної в його розпорядженні податковою інформацією, яку поклав в основу висновків про безтоварність операцій.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.
У своєму рішенні від 12 січня 2006 року у об'єднаних справах C-354/03, C-355/03 і C-484/03, Оптіджен Лтд. (C-354/03), Фулкрам Електронікс Лтд. (C-355/03) і ОСОБА_1 Системс Лтд (C-484/03) проти Комісарів Митного та акцизного управління, на запит про видачу попереднього висновку, що був поданий Канцлерським відділом Високого Суду Англії та Уельсу, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії (Збірка рішень Європейського Суду за 2006 р., с. I-00483), Суд ЄС постановив: «Операції, аналогічні тим, що розглядаються в основному слуханні, що самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2 (1), 4 та (1) Шостої Директиви 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 р. про гармонізацію законодавства країн - членів ЄС в частині податків з обороту - Загальна система податку на додану вартість: єдина база оподаткування, з урахуванням поправок, внесених Директивою Ради ЄС 95/7/ЄС від 10 квітня 1995 р., де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції, попередньої чи наступної по відношенню до здійснюваної операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від того факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».
Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено спірну суму за господарськими операціями із постачальником до податкового кредиту, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання, судом не встановлено, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зазначено про заниження ТОВ «КМ-Інжиніринг» значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 666666 грн. в липні 2015 р.
Таким чином, висновки перевіряючого щодо безпідставного формування ТОВ «КМ-Інжиніринг» податкового кредиту, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами (договорами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними тощо), які складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання товару (надання послуг) підтверджені достатніми та належними доказами.
Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем ТОВ «КМ-Інжиніринг» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість є неправомірним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій є також протиправним, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.11.2016 р. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
В той же час, не підлягає до задоволення вимога про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.11.2016 р., яким до ТОВ «КМ-Інжиніринг» застосовано штраф у розмірі 16666,67 грн. за порушення вимоги п.201.10 ст.201 ПК України.
Так, згідно акту перевірки ТОВ «КМ-Інжиніринг» 13.01.2016 р. зареєстровано податкову накладну, виписану 22.12.2015 р. на суму 166666 грн., чим допущено затримку на 7 днів. Зазначені обставини представник позивача в судовому засіданні фактично не заперечував.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Таким чином, ТОВ «КМ-Інжиніринг», здійснивши реєстрацію податкових накладних із порушенням терміну реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, допустило порушення вимог п.201.10 ст.201 ПК України, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано застосовано штрафну санкцію згідно з ст.120-1 ПК України. При цьому позивачем жодним чином не обґрунтовано вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.11.2016 р.
Отже при викладених вище обставинах суд не знайшов підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.11.2016 р., у зв'язку із чим адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.11.2016 р. діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.
З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Також беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в розмірі 12750 грн. (платіжне доручення № 987 від 16.11.2016 р. на суму 12750 грн.) позивачу у відповідності до ч.1 ст.94, ч.1 ст.98 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фінансової інспекції в Одеській області, з огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі 12450 грн. (1,5 відсотка від 833333 грн.).
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Інжиніринг» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10.11.2016 р. № 00000901403.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 39648145) судові витрати в сумі 12450 грн. (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят грн.).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2016 р.
Суддя І.В. Завальнюк