ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 грудня 2016 року справа № 813/2928/16
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.,
секретар судового засідання Гойна Є.А.,
за участі представників:
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірський радіозавод «Сигнал» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.08.2016 року:
- №0000481700, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5281,49 грн. (в тому числі: 3441,17 грн. - основний платіж; 860,29 грн. - штрафні (фінансові) санкції; 980,03 грн. - пеня);
- №0000471700, згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» у розмірі 510,00 грн.;
- №0003121402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 103651,75 грн. (в тому числі: 89536,00 грн. - основний платіж та 14115,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта перевірки №201/13-01-14-02/37752996 від 12.08.2016 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» (код ЄДРПОУ 37752996) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2013 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 року по 31.03.2016 року», висновки якого, на думку позивача, не відповідають дійсності. Зокрема, в частині, що стосується несплати податку з доходів фізичних осіб, зазначив, що відповідачем застосовано норму, яка не повинна була застосовуватись до спірних правовідносин, та неправильно визначено базу оподаткування (89187,00 грн.). Вказане мотивував тим, що позивач не є у розумінні п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України податковим агентом щодо сплати податку з доходу, виплаченого його контрагенту - платнику єдиного податку СПД ФОП ОСОБА_3 Відтак, донарахування суми грошового зобов'язання, штрафу та пені, згідно спірних податкових повідомлень-рішень від 29.08.2016 року №0000481700 та №0000471700, вважає неправомірним. Стосовно податку на прибуток, пояснив, що контролюючий орган помилково не врахував ту обставину, що податок з отриманого позивачем доходу в сумі 2350338,00 грн. - задекларовано і сплачено, підтвердженням чого є відповідні банківські документи. А тому, на його думку, податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 року №0003121402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 103651,75 грн., слід скасувати як протиправне.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та наданих суду поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, суть яких зводиться до наступного. Проведеною Головним управлінням ДФС у Львівській області документальною плановою виїзною перевіркою дотримання ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 року по 31.03.2016 року встановлено, що у липні 2014 року позивач перерахував кошти СПД ФОП ОСОБА_3 в сумі 19500,00 грн. за поставлені товари, однак такий вид діяльності не обраний фізичною особою-підприємцем на 2014 рік. З огляду на що, товариство повинно було нарахувати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Однак у поданому позивачем контролюючому органу розрахунку за 3 квартал 2014 року (форма №1-ДФ) упущено відомості про таке утримання та перерахування. Наведене і стало підставою для визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5281,49 грн. та, як наслідок, накладення штрафу, на підставі п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України. Окрім того, позивач представив до перевірки договір про депозитний вклад юридичної особи №1д-15/104 від 02.10.2015 року, укладений з ПАТ «ОСОБА_4 капітал». Відповідно до предмету цього договору, вкладник передає банку, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти (депозит) на термін від 02.10.2015 року по 03.10.2016 року. Проте, 29.02.2016 року цей договір був достроково розірваний. Згідно з його умовами, банк нараховував відсотки в розмірі 16% річних за користування грошовими коштами, розміщеними на депозитному вкладі ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал». При цьому сума нарахованих банком відсотків на користь позивача за період з 02.10.2015 року по 29.02.2016 року становила 2847759,98 грн. Втім, останній включив до складу інших доходів - відсотки за користування банком депозитним вкладом в загальній сумі 2350338,40 грн. У зв'язку із цим, податковий орган вважає, що товариством занижено дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку, на загальну суму 497422,00 грн. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.08.2016 року №0000481700, №0000471700 та №0003121402, на його думку, є правомірними, а позовні вимоги позивача - необґрунтованими та безпідставними.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На підставі виданих Головним управлінням ДФС у Львівській області направлень №№2124-2128 від 18.07.2016 року та №2275 від 01.08.2016 року, відповідачем згідно із підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, підп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» (код ЄДРПОУ 37752996) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2013 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт №201/13-01-14-02/37752996 від 12.08.2016 року (далі - акт перевірки від 12.08.2016 року).
У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем:
1) підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на загальну суму 497422 грн., в т.ч.: за 2015 рік - 183737,00 грн., за 1 квартал 2016 року - 313685,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 89536,00 грн., в т.ч.: за 2015 рік - 33073,00 грн., за 1 квартал 2016 року - 56463,00 грн.;
2) п.177.6 ст.177, підп.168.1.1, 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано 3441,17 грн.;
3) п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, в результаті чого застосовано штрафну санкцію по податку з доходів фізичних осіб.
На підставі акта перевірки від 12.08.2016 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.08.2016 року:
- №0000481700, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5281,49 грн. (в тому числі: 3441,17 грн. - основний платіж; 860,29 грн. - штрафні (фінансові) санкції; 980,03 грн. - пеня);
- №0000471700, згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» у розмірі 510,00 грн.;
- №0003121402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 103651,75 грн. (в тому числі: 89536,00 грн. - основний платіж та 14115,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Вказані податкові повідомлення-рішення позивач в адміністративному порядку не оскаржував.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття Головним управлінням ДФС у Львівській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.08.2016 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Щодо податку на прибуток. Суд встановив, що 02.10.2015 року між ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» та ПАТ «ОСОБА_4 капітал» укладено договір про депозитний вклад юридичної особи №1д-15/104 від 02.10.2015 року. Відповідно до предмету цього договору, вкладник передає банку, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти (депозит) на термін від 02.10.2015 року по 03.10.2016 року зі сплатою 16% річних. Однак 29.02.2016 року цей договір було достроково розірвано. При цьому сума нарахованих банком відсотків на користь позивача за період з 02.10.2015 року по 29.02.2016 року становила 2847759,98 грн. Втім, останній включив до складу інших доходів - відсотки за користування банком депозитним вкладом в загальній сумі 2350338,40 грн. У зв'язку із цим, податковий орган вважає, що товариством занижено дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку, на загальну суму 497422,00 грн.
Тобто спірним у даному випадку є питання щодо визначення об'єкта та бази оподаткування податку на прибуток підприємств.
Згідно з підп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
В силу вимог п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
У той же час, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, серед іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Так, у розділі 3 договору про депозитний вклад юридичної особи №1д-15/104 від 02.10.2015 року встановлено порядок нарахування процентів. Зокрема, у підп.3.1.1 та підп.3.1.3 п.3.1 зазначено, що нарахування банком процентів по цьому договору здійснюється на суму депозиту з урахуванням фактичної кількості днів розміщення коштів на депозитному рахунку. При розрахунку процентів за користування депозитом приймається фактична кількість днів у місяці та році, при цьому не враховується день зарахування коштів на депозитний рахунок і не враховується день повернення депозиту. Нарахування процентів по депозиту здійснюється щомісяця та на дату закінчення строку депозиту. Нарахування процентів припиняється після закінчення строку, зазначеного у п.п.1.1.2 п.1.1 цього договору.
В той же час, як слідує зі змісту довідки ПАТ «Банк «ОСОБА_4 капітал» від 21.09.2016 року про інформацію по рахунку №261850811500, який належить ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал», за період з 02.10.2015 року по 26.02.2016 року пройшли наступні відрахування:
- жовтень 2015 року - «сплата процентів за період з 02.10.2015 року по 31.10.2015 року» у сумі 105626,30 грн.;
- листопад 2015 року - «сплата процентів за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року» у сумі 309995,84 грн.;
- грудень 2015 року - «сплата процентів за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року» у сумі 542310,14 грн.;
- січень 2016 року - «сплата процентів за період з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року» у сумі 727262,95 грн.;
- лютий 2016 року - «сплата процентів за період з 01.02.2016 року по 25.02.2016 року» у сумі 665143,17 грн.
Проведені операції підтверджуються також банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» від 30.10.2015 року, 30.11.2015 року, 05.01.2016 року, 01.02.2016 року та від 26.02.2016 року відповідно.
Сам же представник відповідача у судовому засіданні не заперечив, що позивач отримав дохід, на підставі договору про депозитний вклад юридичної особи №1д-15/104 від 02.10.2015 року, в сумі, яка ним задекларована, тобто - 2350338,40 грн. Однак, вказав, що сума задекларованого доходу позивача повинна була б становити - 2847759,98 грн. Виявлену розбіжність у сумі 497421,58 грн. пояснює тим, що контролюючий орган суму доходу розраховував, виходячи з суми на депозитному рахунку станом на кінець кожного місяця. В той час як, позивач розраховував таку, виходячи з суми, наявної станом на момент нарахування відсотків за користування депозитним вкладом юридичної особи.
Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам, а також враховує положення ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. А тому, викладені в акті перевірки від 12.08.2016 року висновки контролюючого органу, які ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, не можуть бути взяті судом до уваги. Разом з тим, будь-яких інших доказів на обґрунтування правомірності вищезазначених висновків представник відповідача не надав та суд не встановив.
Щодо податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податку - фізичних осіб.
Так, проведеною Головним управління ДФС у Львівській області перевіркою встановлено, що ТОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» за період, що перевірявся, у законодавчо встановлені терміни, подано до податкового органу податковий розрахунок сум доходу (форма №1-ДФ), нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку. Проте, у розрахунку за 3 квартал 2014 року опущено відомості про нарахований та утриманий податок з доходів фізичних осіб з сум доходів, нарахованих та виплачених за поставлені товари СПД ФОП ОСОБА_3 за поставлені товари.
Суд встановив, що 29.07.2014 року позивач придбав у СПД ФОП ОСОБА_3 меблеві плити у кількості 30 штук по ціні - 650,00 грн. за кожну. Загальна сума, згідно товарного чеку, склала 19500,00 грн.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №316686, виданого суб'єкту господарювання ОСОБА_3, видом його господарської діяльності за КВЕД є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, що включають: роздрібну торгівлю широким асортиментом товарів без переваги продуктів харчування, напоїв або тютюнових виробів та діяльність універсальних магазинів, які здійснюють торгівлю довільним асортиментом товарів, у т.ч. одягом, меблями, побутовими приладами, залізними виробами, косметичними засобами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо - клас 47.19.
Водночас, як встановив суд, відповідач здійснював діяльність, передбачену класом 47.59, а це - роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах. Даний клас включає: роздрібну торгівлю меблями для дому; роздрібну торгівлю освітлювальним приладдям; роздрібну торгівлю виробами для дому, столовими приналежностями, посудом, виробами зі скла, порцеляни та кераміки; роздрібну торгівлю виробами з деревини, корка та плетеними виробами; роздрібну торгівлю неелектричними побутовими приладами; роздрібну торгівлю музичними інструментами та партитурами; роздрібну торгівлю електричними системами безпеки та сигналізації, такими як замки та запірні пристрої, сейфи та камери для зберігання, без надання послуг з їх установлення й технічного обслуговування; роздрібну торгівлю товарами для дому, не віднесену до інших угруповань.
Аналізуючи зазначене, суд приходить висновку, що СПД ФОП ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність, вид якої ним не обирався. Наслідком цього стало те, що позивач, як податковий агент у даних правовідносинах, не сплатив податок з доходів фізичних осіб за рахунок своїх коштів.
При цьому суд враховує, що згідно з п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18 ПК України обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку, передбаченого розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів покладений на податкового агента.
За визначенням пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За змістом підп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до п.177.6 ст.177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.
Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справах №818/2927/13-а від 24.02.2015 року та №820/12804/14 від 10.06.2015 року.
З огляду на зазначені обставини, суд приходить висновку, що позивач повинен був нарахувати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб, чого, в свою чергу, зроблено не було.
Водночас згідно з п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
З податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 року №0000471700 вбачається, що штрафна санкція у розмірі 510,00 грн. нарахована відповідачем внаслідок того, що поданий позивачем податковий розрахунок сум доходу (форма №1-ДФ) за 3 квартал 2014 року - заповнений не у повному обсязі. Враховуючи, що зазначена обставина підтверджена належними та допустимими доказами, відтак, суд вважає, що контролюючим органом правомірно накладено на товариство штраф.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з вимогами ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Суд зазначає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.08.2016 року №0000481700, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5281,49 грн. (в тому числі: 3441,17 грн. - основний платіж; 860,29 грн. - штрафні (фінансові) санкції; 980,03 грн. - пеня) та №0000471700, згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» у розмірі 510,00 грн. Тому позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають. Натомість, податкове повідомлення-рішення №0003121402 від 29.08.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 103651,75 грн. (в тому числі: 89536,00 грн. - основний платіж та 14115,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції) - не відповідає критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та непропорційно. А тому, виходячи з положень п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0003121402 від 29.08.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 103651,75 грн. (в тому числі: 89536,00 грн. - основний платіж та 14115,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірський радіозавод «Сигнал» судовий збір в сумі 1554 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 77 копійок.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.
Оригінал повного тексту постанови складено в одному примірнику 23.12.2016 року.