Постанова від 23.11.2016 по справі 813/3362/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа №813/3362/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Перчак С.В.,

з участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс» (надалі - позивач, ТзОВ «Алекс-Транс») звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (надалі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 31.08.16р. №130113111301-0263 та №130113111301-0264.

В обґрунтування позовний вимог вказує, що спірні постанови стосуються одних порушень - строків сплати сум при звільненні працівника, однак відповідач сформулювавши по-різному ці порушення, застосував різні штрафи. У зв'язку з наведеним просив скасувати вказані постанови.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зазначив, що працівниками відповідача була проведена позапланова перевірка додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТзОВ «Алекс-Транс». Перевіркою встановлено порушення норм законодавства про працю, у зв'язку з чим винесено спірні постанови. Оскільки статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено різні розміри штрафу за порушення законодавства про працю, відповідачем правомірно винесено дві постанови. Тому вважає, що такі постанови винесено на підставі та в межах повноважень, встановлених законом, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 09.08.16р. по 10.08.16р. головним державним інспектором Пащук Т.Р. була проведена позапланова перевірка додержання ТзОВ «Алекс-Транс» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Перевіркою встановлені порушення:

- вимог частини 1 статті 115 КЗпП України та частини 1 та частини 2 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» - виплата заробітної плати не проводиться не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме виплата заробітної плати за червень 2016 року проводилась 19.07.16р. згідно з відомістю на виплату грошей № В311-000019 від 19.07.16р.;

- вимог частини 1 статті 116 КЗпП України - розрахунок зі звільненим працівником не проведено в день звільнення, а саме ОСОБА_3 згідно з наказом від 01.03.16р. №3-К звільнено з роботи з 01.03.16р., проте виплату належних їй при звільненні коштів проведено 27.04.16р., що підтверджується відомістю на виплату грошей №ВЗП-000016 від 27.04.16р.;

- вимог частини 1 ст. 117 КЗпП України - при порушенні термінів виплати належних при звільненні працівникам коштів не проводиться виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме ОСОБА_3, згідно з наказом від 01.03.16р. №3-К звільнено з роботи з 01.03.16р., проте виплату належних їй при звільненні коштів проведено 27.04.16р. відповідно до відомості на виплату грошей №ВЗП-000016 від 27.04.16р. Однак, середній заробіток за весь час затримки з 01.03.16р. по день фактичного розрахунку 27.04.16р. їй не виплачено.

У зв'язку з наявністю таких порушень відповідачем 31.08.16р. винесено постанови про накладення штрафу №130113111301-0263, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 450,00 грн. та №130113111301-0264, якою на позивача накладено штраф у розмірі 4 350,00 грн.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.11р. № 386/2011 (надалі - Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 7 Положення).

Підпунктом 3 пункту 3 Положення визначено, що Держпраці України відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, встановлених частиною другої статті 265 Кодексу законів про працю України, передбачений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Частиною другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", «Про альтернативну (невійськову) службу", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

У відповідності до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, шо постанова про накладення штрафу від 31.08.16р. №13011311301-0263 у розмірі 1450,00 грн. була винесена у заявку з порушенням вимог частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої та частини другої статті 24 Закону України «Про оплату праці» та частини першої статті 117 КЗпП України.

Постанова про накладення штрафу від 31.08.16р. №13011311301-0264 у розмірі 4350,00 грн. була винесена у зв'язку з порушенням вимог частини 1 статті 116 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП Укрїни заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як передбачено частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави дійти висновку, що за порушення вимог частини 1, 2 статті 115 та частини 1 статті 117 КЗпП України розмір штрафу передбачений абзацом 6 частини 2 статті 265 КЗпП України, тоді як за порушення вимог частини 1 статті 116 КЗпП України розмір штрафу визначений абзацом 2 статті 265 Кодексу. Тому, при виявлені таких порушень законодавства про працю, слід застосовувати різні ставки штрафів, що, в свою чергу, тягне за собою прийняття окремих рішень.

Аналогічні роз'яснення надані Державною службою України з питань праці в листі від 23.03.16р. №3365/2/4.1.-ДП-16. Зокрема, у разі, якщо за результатами перевірки виявлено кілька порушень, відповідальність за які визначена статтею 265 КЗпП України, рішення приймається по кожному порушенню окремо і виноситься окрема постанова про накладення штрафу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови винесені відповідачем з дотриманням вимог КЗпП України та Порядку №509. При цьому розмір штрафу, накладеного на товариство, відповідає встановленому статтею 265 КЗпП України.

Суд також враховує, що позивачем фактично не заперечується наявність порушень законодавства про працю, а також не ставиться під сумнів наявність повноважень відповідача на винесення оскаржуваних постанов.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність їх вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що такі рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Попередній документ
63648271
Наступний документ
63648273
Інформація про рішення:
№ рішення: 63648272
№ справи: 813/3362/16
Дата рішення: 23.11.2016
Дата публікації: 27.12.2016
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів)