ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
14 грудня 2016 року Справа № 913/819/16
Провадження № 33/913/819/16
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 914/5-2086в від 31.10.2016 на дії органу державної виконавчої служби з виконання наказу господарського суду Луганської області від 07.09.2016 у справі №913/819/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м.Антрацит Луганської області
про стягнення 16 907 240 грн 60 коп.,
орган виконання рішення - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
при секретарі судового засідання - Дмітрієвій К.С.,
у засіданні брали участь:
від стягувача: ОСОБА_1, головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту за довіреністю №14-94 від. 15.04.2014;
від боржника: представник не прибув;
від органу виконання рішень: ОСОБА_2, заступник начальника Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, за довіреністю №20.22/623 від 30.12.2015.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.08.2016 року позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» грошові кошти в сумі 16 377 351 грн 11 коп, з яких: 8 897 367 грн 34 коп заборгованість за поставлений природний газ, 907 191 грн 04 коп пеня, 455 874 грн 05 коп 3% річних, 6 116 918 грн 68 коп інфляційні нарахування; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 200 221 грн 82 коп.
На виконання вказаного рішення господарським судом стягувачу видано наказ від 07.09.2016 № 913/819/16.
Позивач/стягувач звернувся 30.09.2016 із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 913/819/16 до відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
11.10.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
У зв'язку із поверненням виконавчого документу, 03.11.2016 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Луганської області зі скаргою №914/5-2086в від 31.10.2016 на дії органу державної виконавчої служби, в якій просило:
- визнати незаконним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.10.2016 №716/20.1/10;
- визнати недійсними повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.10.2016 №716/20.1/10;
- зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 07.09.2016 №913/819/16 відкрити виконавче провадження (а.с.95-99).
Скаржник вважає, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.10.16 № 716/20.1/10 було винесене державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 неправомірно, з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим є незаконним та підлягає скасуванню.
В обґрунтування зазначених тверджень та поданої у зв'язку з ними до господарського суду Луганської області скарги, скаржник вказує на те, що у випадку прийняття до виконання наказу господарського суду Луганської області від 07.09.2016 № 913/819/16 за заявою стягувача від 30.09.2016 №14/2-1320в державним виконавцем повинні були вчинятись виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла до 05.10.2016, статтями 20 та 21 якого було визначено місце та підвідомчість виконання судового рішення, що повністю відповідало вимогам поданої до виконання заяві та наказу. Зазначена редакція Закону України "Про виконавче провадження" не передбачала винесення державним виконавцем такого процесуального документу як повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Крім того, приймаючи оскаржуване повідомлення державний виконавець безпідставно послався на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, зміни до якої були внесені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, та які набрали чинності лише з 05.10.2016.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.11.2016 скаргу прийнято до розгляду та призначено на 28.11.2016.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані письмові пояснення від 24.11.2016, якими останній уточнив заявлені вимоги в прохальній частині скарги (копії пояснень направив іншим учасникам), зокрема просив:
- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 11.10.16 повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №716/20.1/10;
- визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.10.16 №716/20.1/10;
- зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 07.09.16 №913/819/16 та відкрити виконавче провадження (а.с.128-130).
Враховуючи положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснення надані в пп.9.9 п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" та п.п.3.12 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, суд прийняв подані уточнення, оцінив їх як заяву про зміну предмета скарги, відповідно розгляд скарги здійснюється з їх урахуванням.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.11.016 за клопотанням представника органу виконання рішення розгляд скарги відкладено на 14.12.2016.
В судове засідання 14.12.2016 прибув представник позивача/ стягувача та представник від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
В судовому засіданні представник від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав заперечення на скаргу, які суд розглянув та долучив до матеріалів справи. Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти задоволення скарги заперечив посилаючись на те, що виконавчий документ одержано безпосередньо державним виконавцем лише 10.10.2016 (підтверджується даними контрольної картки), а тому державний виконавець, приймаючи 11.10.2016 відповідне повідомлення, яким було повернуто стягувачу наказ без прийняття до виконання, керувався нормами Закону України «Про виконавче провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2832/5), в новій редакціі від 05.10. 2016, яка була чинною станом на 11.10.2016.
Враховуючи те, що відповідач (боржник) знаходиться на території проведення антитеростичної операції, відповідно до приписів пп.4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" з метою належного інформування учасника оголошення про час і місце судового засідання було розміщено на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Повідомлення для сторін, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.
Також суд здійснив відповідне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання шляхом надсилання ухвали суду на електронну пошту відповідача (tepkom1@ukr.net.) та здійснив повідомлення відповідача телефонограмою за вказаними номерами телефонів в інформації, що міститься в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, а також в договорі.
Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо належного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 №01-06/1290/14).
Однак, відповідач (боржник) не скористався належними йому процесуальними правами, не забезпечив участі свого представника в судовому засіданні.
За висновком суду, неприбуття представника відповідача/боржника в судове засідання, якого належним чином було повідомлено, та не надання відповідного відзиву на скаргу, не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Розглянувши надані учасниками процесу документи на підтвердження власних позицій, заслухавши надані представниками пояснення в судовому засіданні, суд встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (стягувач, скаржник) звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2016 № 14/2-1320В, відповідно до якої просило прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 07.09.2016 у справі №913/819/16.
Згідно наявного в матеріалах справи копії реєстру передачі документів, заява від 30.09.2016 № 14/2-1920В Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про відкриття виконавчого провадження (разом з оригіналом наказу, належним чином завіреною копією довіреності на представника) (п. 32 вказаного Реєстру), була одержана відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 30.09.2016, що підтверджується зазначенням відповідної дати та підписом уповноваженої особи Управління документального забезпечення Департаменту організаційного забезпечення та контролю з відтиском печатки на Реєстрі передачі документів ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (а.с.105-106).
Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № 716/20.1/10 з посиланням на п. 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2832/5) відповідно до якої відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення за якими сума зобов'язання, зокрема, становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (а.с.130).
Виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка набрала чинності з 05.10.2016 року.
Зокрема, згідно з пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, чинній станом на час винесення державним виконавцем повідомлення) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Як встановлено судом, вказане повідомлення було одержано канцелярією НАК "Нафтогаз України" 19.10.2016, тобто оскарження повідомлення у строки за ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України до суду мало б відбутись до 02.11.2016 (включно).
Оскільки позивачем № 914/5-2086в від 31.10.2016 на дії органу державної виконавчої служби направлено до суду 31.10.2016 (згідно даних поштового штемпеля на конверті), скарга є вчасно поданою з дотриманням процесуальних строків.
Надаючи правову оцінку обставинам, викладеним у скарзі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, згідно якого втратив чинність, крім статті 4, Закон України "Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV.
Відповідно, до 05.10.2016 діяла редакція Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі - Закон України в редакції до 05.10.2016).
Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 22 Закону України в редакції до 05.10.2016, наказ господарського суду може бути пред'явлено до виконання протягом року.
За загальним правилом, встановленим положеннями статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі чи встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Окремо суд звертає увагу на те, що згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції до 05.10.2016 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно частини 2 вказаної статті Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Як встановлено судом, наказ було подано стягувачем до органу виконання рішення 30.09.2016 (в п'ятницю), відповідно третій робочий день прийняття державним виконавцем рішення щодо відкриття виконавчого провадження чи відмови у відкритті виконавчого провадження, за наявності встановлених Законом підстав, припадає на 04.10.2016 (вівторок), коли чинною була редакція Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-XIV.
Статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. (положенню частини першої статті 58 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99)
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що із заявою про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2016 № 14/2-1320В стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 30.09.2016, в період дії Закону України в редакції до 05.10.2016, то в даному випадку державним виконавцем повинні були вчинятись виконавчі дії відповідно до Закону України в редакції до 05.10.2016, статтями 20 та 21 якого було визначено місце виконання рішення та підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 20 Закону України в редакції до 05.10.2016 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України в редакції до 05.10.2016 на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими:
1) боржниками є ОСОБА_2 Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;
2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції до 05.10.2016, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Норми частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції до 05.10.2016 містять перелік підстав, за умови наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
Водночас, з оскаржуваного повідомлення вбачається, що при його винесенні державний виконавець безпідставно керувався нормою Закону України "Про виконавче провадження" в редакції після 05.10.2016 (п. 10 ч. 4 ст. 4).
Наразі, Закон України "Про виконавче провадження" в редакції до 05.10.2016 взагалі не передбачав винесення державним виконавцем такого процесуального документу як повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
З матеріалів справи вбачається, що станом на час судового розгляду даної скарги рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2016 у справі № 913/819/16 в добровільному порядку боржником не виконано, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, оскільки строк пред'явлення наказу до виконання не закінчився, він відповідав вимогам, передбаченим цим Законом, і був пред'явлений стягувачем до виконання до відповідного органу, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України був зобов'язаний прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 07.08.2016 №913/819/16 в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 р. № 606-XIV, яка була чинна на час його подання.
Адже а ні редакція Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження", а ні положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2832/5), які застосував державний виконавець при прийнятті повідомлення, на час пред'явлення стягувачем наказу до виконання ще не набрали чинності.
За таких обставин, господарський суд погоджується з доводами стягувача про те, що, оскільки його звернення за примусовим виконанням наказу у цій справі відбулось в період дії Закону в редакції до 05.10.2016, у державного виконавця не було правових підстав для повернення виконавчого документу через непідвідомчість.
Суд також зазначає, що положення абзацу третього частини 4 розділу першого Інструкції з організації примусового виконання рішень, якими державний виконавець також керувався при винесенні оскаржуваного повідомлення, були внесені згідно з наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5.
Пунктом 6 зазначеного наказу №2832/5 визначено, що цей наказ набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 02.06.16 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", але не раніше дня його офіційного опублікування. Отже, наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5 набрав чинності з 05.10.16.
Отже, застосування положень абзацу третього частини 4 розділу першого Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) під час вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття виконавчого провадження, зокрема, прийняття рішення у формі процесуального документу - повідомлення про повернення виконавчого документу, за заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження, поданою 30.09.2016, в період, коли вказані зміни ще не набрали чинності, суд також вважає направомірним.
Таким чином, оскільки державний виконавець при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.10.16 №716/20.1/10 неправомірно керувався положеннями Закону України в редакції після 05.10.2016 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), то такі дії відділу примусового виконання рішень суд визнає незаконними, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання недійсним і зазначеного повідомлення.
Заперечення відділу примусового виконання рішення Департаменту ДВС Міністерства юстиції України проти скарги, які ґрунтуються на тому, що відповідно до обкладинки матеріалів ВП № 52602374 наказ господарського суду від 07.09.2016 було передано на виконання до відділу примусового виконання рішення Департаменту лише 10.10.2016, визнаються судом неправомірними та до уваги не приймаються, оскільки вчинення виконавчих дій - прийняття відповідного повідомлення про повернення наказу не відповідає встановленим законодавцем вимогам в ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено строк - протягом трьох робочих днів з моменту пред'явлення наказу, для відкриття виконавчого провадження.
Суд зауважує, що приймаючи в провадження заяву стягувача 30.10.2016 про пред'явлення наказу до виконання, орган виконання рішень, якому в силу Закону надано повноваження щодо примусового виконання рішень, повинен був усвідомлювати, що наказ, поданий стягувачем, є підвідомчий за сумою стягнення на час його пред'явлення, а тому мав вжити належних та своєчасних організаційних заходів для прийняття відповідного рішення у встановлені Законом строки та застосовуючи правильну редакцію Закону, чинну на час пред'явлення наказу до виконання, з метою запобігання порушення законних прав стягувача.
Крім того, згідно п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.16 № 1404-VIII, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності чим Законом.
Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Сам факт поданої стягувачем скарги свідчить про невчинення відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належних та своєчасних дій щодо прийняття наказу до виконання та відкриття виконавчого провадження, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" в редакції до 05.10.2016, чинної на час пред'явлення наказу до виконання, що призвело до порушення законних прав стягувача на виконання рішення суду.
Оскільки господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження, скасовувати накладений арешт), однак вправі зобов'язати орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, вимога стягувача про зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішення Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 07.09.2016 №913/819/16 та відкрити виконавче провадження судом задовольняється у частині зобов'язання відділ вчинити дії щодо прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного наказу суду. В іншій частині вимог за скаргою слід відмовити.
Враховуючи встановлені судом порушення, допущені органом витконання рішення, суд дійшов висновку про обгрунтованість скарги та необхідність її часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 914/5-2086в від 31.10.2016 (з урахуванням наданих уточнень вимог по скарзі, викладених в письмових поясненнях від 24.11.2016) на дії органу державної виконавчої служби з виконання наказу господарського суду Луганської області від 07.09.2016 у справі №913/819/16 задовольнити частково.
2. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 11.10.2016 повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №716/20.1/10.
3. Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.10.16 №716/20.1/10.
4. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 07.09.2016 №913/819/16.
5. У задоволенні решти вимог за скаргою відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.
Суддя О.В. Драгнєвіч