ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.12.2016Справа № 905/3018/16
За позовом ОСОБА_1
до: 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
2) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача 1: Голік О.А.
від відповідача 2: Галдецька Ю.В.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Донецької області з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", в якому просить суд визнати протиправним бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з не включенням до загального реєстру вкладів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу (депозиту) №15136/24-13 від 27.11.2013р. у банківському металі - золоті, вагою 100 грам, або 3,21 унції, що становило на момент укладання договору еквівалент у національній валюті України у розмірі 32 191,13 грн.
Водночас, позивач просить суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюк Владислава Сергійовича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника - ОСОБА_1, ін. НОМЕР_1, стосовно здійснення мені виплати по відшкодуванню вкладу (депозиту) № 15136/24-13 від 27.11.2013р. у банківському металі - золоті, вагою 100 грам, або 3,21 унції, що становило на момент укладання договору еквівалент у національній валюті України у розмірі 32 191,13 грн.; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити необхідні дії для включення ОСОБА_1 в загальний реєстр вкладників Публічного акціонерного товариства ""Банк "Фінанси та Кредит", які мають право на отримання на відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором Банківського вкладу (депозиту) № 15136/32-13 від 27.11.2013р. у банківському металі - золоті, вагою 100 грам, або 3,21 унції, що становило на момент укладання договору еквівалент у національній валюті України у розмірі 32 191,13 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.10.2016р. матеріали позовної заяви №905/3018/16 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2016р. справу № 905/3018/16 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. порушено провадження у справі № 905/3018/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заперечує проти позову, з підстав викладених у відзиві.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подав заяву про припинення провадження у справі на підставі непідвідомчості даного спору господарським судам.
Ухвалою суду розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд відзначає наступне.
Обґрунтовуючи свою позицію щодо підвідомчості даного спору господарським судам України, позивач посилається ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2016р., якою провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що справа підсудна господарським судам, відповідно до постанови Верховного Суду України від 15.06.2016 р. №826/20410/14 (№ 21-4846а15), в якій касаційна інстанція дійшла висновку про те, що такий спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Постановою пленуму Верхового Суду України від 16.02.2016 року у справі № 21-4846а15 встановлено, що виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Постановою пленуму Верхового Суду України від 15.06.2016 року у справі 21-286а16 передбачено, що виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-Х11 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-111 «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону № 4452-УІ та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. При цьому абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У справі, яка розглядається, суди встановили, що Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним. За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Оцінивши вказані позивачем постанови Верховного Суду України, суд з ними беззаперечно погоджується, проте вказує на те, що у відповідних справах суб'єктним складом є юридичні особи, а у справі № 905/3018/16 позивачем є ОСОБА_1, тобто фізична особа, а отже розгляд даної справи у господарських судах суперечить ст.ст 1, 21 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації.
В той же час позивачем у справі є ОСОБА_1, тобто саме фізична особа, що, в силу положень чинного законодавства України, не тягне за собою автоматичного набуття для фізичної особи статусу юридичної особи.
Згідно з п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Постановою пленуму Верховного Суду України від 09.11.2016 року у справі № 6-2309цс16 встановлено, що згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за Кодексом адміністративного судочинства України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.
Враховуючи вищевикладене звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Тож, враховуючи право суду відступити від правової позиції, викладеної у висновку Верховного Суду України, приймаючи до уваги, що стороною у спірних правовідносинах є ОСОБА_1, яка є фізичною, а не юридичною особою, що суперечить вимогам ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, оскільки громадяни можуть бути стороною в судовому процесі, лише у передбачених законом підстав, суд дійшов висновку, що даний спір не підвідомчий господарському суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на висновок суду щодо непідвідомчості спору господарським судам, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та припинити провадження у даній справі.
Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?
1. Припинити провадження у справі № 905/3018/16 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов'язання вчинити дії.
Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Пригунова А.Б.