ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.11.2016Справа №910/17891/16
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-торгівельний будинок «Євробізнесстандарт»
До відповідача-1 військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
До відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг»
Про визнання незаконними дій та рішення, визнання недійсним договору
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача Пилипенко Е.В. (за дов.)
від відповідача-1 Багінська А.Є. (за дов.), Шаталюк М.С. (за дов.)
від відподівача-2 не прибув
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-торгівельний будинок «Євробізнесстандарт» до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про:
- визнання дій відповідача з проведення процедури закупівлі код ДК 016:2010 - 10.85.1- Набори продуктові та готові страви (код ДК 021:2015 - 15897000-2-консерви та пайки (повсякденний набір сухих продуктів (ПКМУ від 29.03.2002 № 426, зі змінами) шляхом застосування переддоговірної процедури відповідно до оголошення № 151106 (ПХП), оприлюднене у Віснику державних закупівель № 141 (27.07.2016) від 27.07.2016, незаконними;
- визнання рішення відповідача від 28.07.2016 під час проведення процедури закупівлі код ДК 016:2010 - 10.85.1- Набори продуктові та готові страви (код ДК 021:2015 - 15897000-2-консерви та пайки (повсякденний набір сухих продуктів (ПКМУ від 29.03.2002 № 426, зі змінами) від 28.07.2016 про акцепт пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг» незаконним;
- визнання недійним договору від 30.08.2016 про закупівлю, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та товариством з обмеженою відповідальністю «Військторг».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, під час проведення переговорної процедури неправомірно застосував норми Закону України «Про здійснення державних закупівель», оскільки у цей період часу правовідносини між учасниками процедури закупівлі підпадали під дію спеціального нормативного акту - Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони». Зокрема, відповідач не здійснив відбір учасників через електронну систему закупівель.
Суд своєю ухвалою від 30.09.2016 порушив провадження у справі № 910/17891/16, розгляд останньої призначив на 17.10.2016 та залучив до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Військторг».
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що не належить до центральних органів виконавчої влади та замовників, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, у зв'язку з чим правомірно провів переговорну процедуру відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель». Зокрема, відповідач не порушив права позивача, оскільки перед проведенням переговорної процедури закупівель, замовник самостійно визначає коло учасників, з якими проводитимуться переговори щодо закупівель. Законодавством чітко не визначено кількість потенційних учасників переговорів, тому замовник приймає відповідне рішення самостійно. Крім того, відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель», попередня кваліфікація учасників не може проводитися до/без оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі на веб-порталі Уповноваженого органу згідно з частиною першою цієї статті. Таким чином, перші переговори мають характер попередніх та інформативних (проводяться до початку процедури), другі переговори проводяться в рамках переговорної процедури закупівлі після оприлюднення оголошення.
Під час розгляду справи суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення щодо порушених прав чи охоронюваних законом інтересів позивача діями відповідача з закупівлі наборів продуктів та готових страв, а також витребував у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України документацію закупівлі наборів продуктів та готових страв (код ДК 021:2015-15897000-2-консерви та пайки) та рішення про акцепт пропозиції ТОВ «Військторг».
Суд своєю ухвалою від 28.11.2016 залучив до участі у справі як іншого відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Військторг».
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України оголосила про проведення процедури закупівлі код ДК 016:2010 - 10.85.1 - Набори продуктові та готові страви (код ДК 021:2015 - 15897000-2 - консерви та пайки (повсякденний набір сухих продуктів (ПКМУ від 29.03.02, № 426 зі змінами).
За результатами переговорної процедури між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Військторг» укладено договір від 30.08.2016.
Переговорна процедура закупівель була застосована відповідно до пункту 3 частини 2 статті 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель». Закон втратив чинність на підставі Закону № 922-VІІІ від 25.12.2015 (Закон України «Про публічні закупівлі») з таких підстав.
За пунктом 1 розділу IX прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію:
з 1 квітня 2016 року - для центральних органів виконавчої влади та замовників, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання;
з 1 серпня 2016 року - для всіх замовників.
Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.
Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Міністерство очолює міністр України (далі - міністр), який є членом Кабінету Міністрів України.
Згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство внутрішніх справ України, як центральний органи виконавчої влади, з метою організації своєї діяльності здійснює функцію головного розпорядника бюджетних коштів, забезпечує її ефективне і цільове використання.
Відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України лише входить до системи Міністерства внутрішніх справ та згідно розділу II Закону України «Про Національну гвардії України» має свою структуру.
Військово-політичне та адміністративне керівництво Національною гвардією України здійснює Міністр внутрішніх справ України.
Військово-політичне керівництво Національною гвардією України - це діяльність, спрямована на забезпечення реалізації державної політики у сфері діяльності Національної гвардії України, політичних та стратегічних цілей, принципів і напрямів її розвитку.
Адміністративне керівництво Національною гвардією України - це діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Національної гвардії України, її функціонування та розвитку з метою виконання основних завдань державної політики у сфері її діяльності.
Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.
Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України - це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.
Згідно з Положенням про центральну базу забезпечення Головного управління Національної гвардії України (військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України), затвердженого Наказом Міністра внутрішніх спав України від 02.02.2015 № 122, однією з основних функцій бази є проведення в разі необхідності та за розпорядженням Головного управління Національної гвардії України закупівлі техніки, у тому числі бронетанкового озброєння та техніки, військового майна номенклатури бронетанкової служби та служби озброєння, продовольства, речового, автотехнічного, медичного та іншого майна в межах кошторисних призначень, необхідного для забезпечення територіальних управлінь, з'єднань, військових частин і підрозділів, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), закладів та установ Національної гвардії України.
Діяльність в окремих сферах господарювання, згідно з Законом України «Про публічні закупівлі» - діяльність, що здійснюється в одній або декількох з таких сфер:
забезпечення виробництва, транспортування, постачання та зберігання газу;
забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;
забезпечення виробництва, передачі, розподілу, купівлі-продажу, постачання електричної енергії, централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єднаною енергетичною системою України;
забезпечення виробництва, транспортування та постачання питної води, забезпечення функціонування централізованого водовідведення;
надання послуг з користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування, забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатація його об'єктів для надання послуг з перевезення;
надання послуг автостанцій, портів, аеропортів, послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден;
надання послуг поштового зв'язку, геологічне вивчення (у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ) нафтогазоносних надр, родовищ вугілля та інших видів твердого палива;
забезпечення функціонування та експлуатація телекомунікаційних мереж фіксованого зв'язку загального користування або надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг;
забезпечення транспортування, зберігання, переробки нафти та нафтопродуктів сирих;
забезпечення функціонування ринку електричної енергії, ринку "на добу наперед", балансуючого ринку, ринку допоміжних послуг, а також надання послуг системного оператора, адміністратора розрахунків, адміністратора комерційного обліку, оператора ринку, гарантованого покупця відповідно до положень Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", надання допоміжних послуг на ринку допоміжних послуг та послуг з вирівнювання умов для конкуренції відповідно до положень Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України";
розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, організація, координація, а також безпосереднє постачання товарів, виконання робіт та надання послуг на виконання державного оборонного замовлення.
Отже, помилковим є віднесення Національної гвардії України та її структурних підрозділів до центральних органів виконавчої влади. Також, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не виконує діяльність в окремих сферах господарювання.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» визначено, що гарантоване забезпечення потреб оборони - забезпечення суб'єктів, визначених у частині першій статті 2 цього Закону, товарами, роботами і послугами, необхідними для виконання завдань щодо відсічі збройної агресії та відвернення загроз державній безпеці, незалежності України, її територіальній цілісності і недоторканості, щодо боротьби з тероризмом, усунення обставин, що зумовили необхідність введення надзвичайного стану.
Відповідно до частини 2 статті 2 вказаного Закону закупівля товарів, робіт і послуг замовниками, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. А як вже було зазначено в Законі України «Про публічні закупівлі» даний Закон вводиться в дію з 1 серпня 2016 року - для всіх замовників.
Також, частиною сьомою розділу IX прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що процедури закупівель товарів, робіт та послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону.
Таким чином, відповідно до того, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не відноситься до центральних органів виконавчої влади та замовників, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, то відповідачем правомірно була проведена переговорна процедура відповідно Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель», попередня кваліфікація учасників не може проводитися до/без оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі на веб-порталі Уповноваженого органу згідно з частиною першою цієї статті.
Таким чином, перші переговори мають характер попередніх та інформативних (проводяться до початку процедури), другі переговори проводяться в рамках переговорної процедури закупівлі після оприлюднення оголошення.
Статтею 33 ГПК України покладено на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів, порушення відповідачем переговорної процедури закупівлі.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно із ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто вимога, з якою позивач звертається до суду, повинна кореспондуватися з наведеними підставами звернення до суду, тобто носити характер захисту порушених прав останнього.
Позивач не є стороною за договором, укладеним відповідачами.
Таким чином, вимога про визнання недійсним договору не носить характеру захисту порушеного права, що є необхідною умовою для можливості захисту останнього в судовому порядку.
Наведені вище обставини у своїй сукупності є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення підписано 20.12.2016.
Суддя С. А. Ковтун