ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.12.2016Справа № 910/20017/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Приватного підприємства «Лотос Життя»
про стягнення 29 890,01 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Палій Ю.В.
від відповідача: не з'явились
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Лотос Життя», в якому просить суд стягнути з відповідача борг за спожиту теплову енергію у розмірі 18 832,42 грн., а також інфляційну складову боргу в розмірі 9 983,81 грн., 3% річних у розмірі 1 073,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/20017/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Зокрема, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» зобов'язано надати суду витяг від державного реєстратора про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07.11.2016 року; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні; детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості за використану відповідачем теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 692006 від 21.12.2010 р. за період з 21.12.2010 р. та станом на листопад 2016 року; докази на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за договором № 692006 від 21.12.2010 р. за період з 21.12.2010 р. та станом на листопад 2016 року (виписки з банківських рахунків з відтиском печатки банку); детальний обґрунтований розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, зроблений відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням сум та періодів часткового виконання боржником свого грошового зобов'язання та зазначенням моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання.
При цьому, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» попереджено, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин витребуваних судом документів або нез'явлення його представника у судове засідання, позов відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду.
28.11.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічне акціонерне товариство «Київенерго» подало певні документи, а саме роздруківку з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України інформації про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 р. розгляд справи відкладено у зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвали суду та нез'явленням у судове засідання представників позивача та відповідача; повторно зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду в невиконаній частині.
У дане судове засідання представник позивача з'явився, однак вимог ухвал суду від 07.11.2016 р. у справі № 910/20017/16 в черговий раз не виконав, на вимогу суду надати витребувані судом документи представник позивача повідомив, що надати вищевказані документи він не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України до судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов'язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи та саме позивач є заінтересованою стороною у розгляді спору.
Пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Суд наголошує на тому, що встановити фактичні обставини справи з відповідною достовірністю у суду не вбачається підстав, оскільки Публічним акціонерним товариством «Київенерго» не надано того обсягу відповідних відомостей та доказів на їх підтвердження, які в порядку ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України необхідні для правильного та всебічного розгляду спору.
Так, позивачем не надано суду детального обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості за використану відповідачем теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 692006 від 21.12.2010 р. за період з 21.12.2010 р. та станом на листопад 2016 року та докази на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за договором № 692006 від 21.12.2010 р. за період з 21.12.2010 р. та станом на листопад 2016 року (виписки з банківських рахунків з відтиском печатки банку), у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити загальний обсяг поставленої Публічним акціонерним товариством «Київенерго» теплової енергії та оплаченої Приватним підприємством «Лотос Життя» енергії , та, відповідно, не дає змоги суду дійти висновку щодо наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором та, відповідно, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Між тим, жодних заяв про неможливість подати витребувані судом документи, клопотань, в тому числі про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» не надходило, об'єктивних причин, що перешкоджали виконанню вимог суду, позивачем не наведено.
Клопотань в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін не подано.
Зазначені докази входять до предмету доказування у даній справі та відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України необхідні для повного та всебічного розгляду спору.
У відповідності до п.п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому порядку.
Згідно з п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає причини неподання Публічним акціонерним товариством «Київенерго» витребуваних відомостей неповажними, а оскільки Публічне акціонерне товариство «Київенерго» не подало витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, суд залишає позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Приватного підприємства «Лотос Життя» про стягнення 29 890,01 грн. без розгляду відповідно до п. 5. ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 Господарського кодексу України про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" залишення позову без розгляду тягне за собою повернення сплачених сум судового збору за клопотанням особи, яка їх сплатила (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), якщо такі дії перешкоджали вирішенню спору).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, він має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Враховуючи наведене та керуючись п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 81, ч.2 ст. 44, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Приватного підприємства «Лотос Життя» про стягнення 29 890,01 грн. залишити без розгляду.
Дана ухвала підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Пригунова А.Б.