ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.12.2016Справа №910/19021/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"
до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ"
про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7 243, 14 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Морозова О.В. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (далі - позивач, ПрАТ "СК " АЛЬФА СТРАХУВАННЯ ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (далі - відповідач, ПрАТ "УПСК") про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 7 243, 14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0528402.303 від 19.04.2013 року, страхового акта № 3745.206.14.01.01 від 23.02.2015 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 11.12.2014 р. за участю застрахованого транспортного засобу ВАЗ 211540 д/н НОМЕР_1, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 33 350, 00 грн., а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ЗАЗ д/н НОМЕР_2, була застрахована у відповідача на підставі Полісу № АІ/1129201 обов'язкового страхування транспортних засобів, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.11.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте надав клопотання про доручення документів до матеріалів справи та письмові пояснення з огляду яких, підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, оскільки здійснив страхове відшкодування на рахунок потерпілої особи, у зв'язку з чим сума страхового відшкодування зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в повному обсязі виконала свої обов'язки перед позивачем.
Проте, відповідач не забезпечив надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України.
З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представника позивача, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 14.12.2016 року.
Безпосередньо у судовому засіданні 14.12.2016 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 05.10.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
19.04.2013 року між ПрАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (далі - страховик) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0528402.303, предметом якого є страхування транспортного засобу ВАЗ 211540 д/н НОМЕР_1.
11.12.2014 року на 11 км а/д Чернівці-Герца відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ ВАЗ 211540 д/н НОМЕР_1 та автомобіля ЗАЗ д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.
Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.12.2014 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнено до відповідальності.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 3745.206.14.01.01, сума страхового відшкодування становить 33 350, 00 грн.
Відтак, позивач на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0528402.303 від 19.04.2013 року, страхового акта № 3745.206.14.01.01 від 23.02.2015 р.; постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.12.2014 року, внаслідок завданої шкоди застрахованому транспортному засобу під час спірної ДТП здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 33 350, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4588 від 11.03.2015 р.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПрАТ "УПСК" на підставі Полісу № АІ/1129201 зі строком дії з 13.06.2014 р. по 12.06.2015 р., цим полісом встановлено франшизу в розмірі 500, 00 грн.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно із статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля марки ЗАЗ д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Водночас, суд враховує, що ЗакониУкраїни "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов'язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, у зв'язку із настанням страхового випадку у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається із матеріалів наявних у справі, в порядку вимог законодавства, ПрАТ "УПСК", на підставі заяви про виплату страхового відшкодування в порядку регресу від позивача, здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" у загальному розмірі 25 606, 86 грн.
Відповідно до фактичних даних, які містяться у відзиві на позовну заяву, розрахунок страхового відшкодування відбувався на підставі ЗУ "ОСЦПВ" наступним чином.
Відповідно до пункту 34.2. статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
15.12.2014 року за участю потерпілої особи проведено огляд пошкодженого транспортного засобу ВАЗ 211540 д/н НОМЕР_1 та підписано Акт огляду, погодженого та підписаного позивачем. Жодних заперечень з боку потерпілої особи даний Акт огляду не містить.
30.12.2014 року за допомогою програми AUDATEX та у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 № 142/5/2092 сформована ремонтна калькуляція № 1367 від 30.12.2014 року пошкодженого транспортного засобу ВАЗ 211540 д/н НОМЕР_1, згідно якої вартість ремонтних відновлювальних робіт без податку на додану вартість становить 26 106, 86 грн.
Відповідно до ст. 36.2. ЗУ "ОСЦПВ", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представників), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
За змістом глави 82 Цивільного кодексу України з урахуванням статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування шкоди, яка виникла з деліктних відносин, спрямовано на виплату коштів, необхідних для виправлення пошкодженої речі.
При цьому, системний аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не ставить в залежність проведення страхового відшкодування від фактичного відновлення потерпілим чи іншою особою пошкодженого майна, що за змістом статті 319 Цивільного кодексу України є його правом, а не обов'язком. Тобто, потерпілий може замовити ремонт пошкодженого транспортного засобу після виплати страхового відшкодування у будь-якої особи (як платника податку на додану вартість, так і не платника цього податку).
Таким чином, підстави для визначення розміру відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (вартість робіт та матеріалів) без урахування податку на додану вартість у суду відсутні.
Винятком з наведеного є внесені згідно Закону України від 05.07.2012 р. № 5090-VI зміни до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за змістом яких якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Згідно із частинами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05.07.2012 р. №5090-VI цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім підпунктів 13-21 пункту 2 розділу І цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону. Норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, при вирішенні питань щодо включенню до розміру відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу при визначенні розміру відповідальності страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ суми податку на додану вартість на вартість робіт та матеріалів судам слід враховувати, що наведене правило підлягає застосуванню у випадку наявності одночасного існування двох обставин, а саме: укладення полісу ОСЦПВВНТЗ після 05.11.2012 р. та настання дорожньо-транспортної пригоди після 05.02.2013 р.
Згідно страхового акту № 3745.206.14.01.01 від 23.02.2015 року, наданого позивачем, страхове відшкодування здійснено на рахунок потерпілої особи, у зв'язку з чим сума страхового відшкодування зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 19.12.2016 р.
Суддя Ю.О.Підченко