номер провадження справи 4/87/16
16.12.2016 Справа № 908/2521/16
м. Запоріжжя
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні» (25006, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 17)
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Авангард-Агро» (69063, м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська /вул. Академіка Амосова, 4/40)
про стягнення 2461956,00 грн збитків
Суддя Зінченко Н.Г.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 3 від 28.09.2016;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність №23/11/16 від 23.11.2016;
03.10.2016 до Господарського суду Запорізької області звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні», м. Кіровоград, Кіровоградська область з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Авангард-Агро», м. Запоріжжя про стягнення 2461956,00 грн збитків.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 03.10.2016 справу № 908/2521/16 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.10.2016 порушено провадження у справі № 908/2521/16, справі присвоєно номер провадження 4/87/16, судове засідання призначено на 02.11.2016, у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. Ухвалою від 02.11.2016 на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 24.11.2016.
Ухвалою від 24.11.2016 за клопотанням представника відповідача строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів - до 19.12.2016, судове засідання призначено на 07.12.2016. В судовому засіданні 07.12.2016 оголошувалась перерва до 16.12.2016.
За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи 16.12.2016 здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 16.12.2016 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 22 Цивільного кодекс України, ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України і полягають в тому, що рішенням Господарського суду Запорізької області № 908/5292/15 задоволено первісний позов позивача до відповідача про застосування наслідків недійсності правочину (реституції). Відповідно до зазначеного рішення суду зобов'язано відповідача повернути позивачу майно, отримане за Договором купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012, а саме сівалку зернову марки SЕМЕАТО, SSМ27R2706-LA в кількості 1шт., серія 1011L № 684А в комплекті у місце її отримання на склад позивача за адресою: Кіровоградська область, с. Веселівка, вул. Гречана, 3. Відповідач рішення суду не виконав, чим завдав позивачу збитки в сумі 2461956 грн.
Відповідач у відзиві № 23/11 від 23.11.2016 на позовну заяву вказує на те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, зважаючи на те, що позивач не довів усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме протиправність поведінки відповідача та наявність його вини у завданні збитків. Звертає увагу, що спірне майно (сівалка зернова) знаходиться на зберіганні у третіх осіб у зв'язку з приєднанням цього майна до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу на підставі постанови слідчого СВ Солонянського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 18.11.2013 про приєднання предметів до кримінального провадження як речових доказів. Вказаний факт також встановлений рішенням Господарського суду Запорізької області по справі від 11.12.2013 № 5009/4635/12. Отже, такі необхідні ознаки для стягнення збитків як протиправна поведінка та вина відповідача відсутні, оскільки сівалка не була повернута позивачу з обставин, що не залежать від відповідача. Тому, заявлені позовні вимоги про стягнення збитків не є правомірними. Зазначає, що відшкодувати вартість одержаного за недійсним правочином майна можливо тільки якщо його неможливо повернути. Отже, враховуючи наведену постанову слідчого від 18.11.2013, така вимога заявлена позивачем передчасно. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд -
Рішенням Господарським судом Запорізької області від 19.07.2013 по справі № 908/1637/13 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Авангард-Агро» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що позивач передав відповідачу сільськогосподарську техніку: сівалку зернову марки SЕМЕАТО, SSМ27R2706-LA в кількості 1шт., серія 1011L №684А в комплекті, в належному технічному стані, загальною вартістю 760950,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.01.2016 по справі № 908/5292/15 задоволено первісний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Авангард-Агро» про застосування наслідків недійсності правочину (реституції). Відповідно до зазначеного рішення суду зобов'язано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Авангард-Агро» повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні» майно, отримане за Договором купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012, а саме сівалку зернову марки SЕМЕАТО, SSМ27R2706-LA в кількості 1шт., серія 1011L № 684А в комплекті у місце її отримання на склад позивача за адресою: Кіровоградська область, с. Веселівка, вул. Гречана, 3.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2016 по справі № 908/5292/15, яке набрало законної сили 29.01.2016, судом видано наказ від 29.01.2016.
Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 07.04.2016 відкрито виконавче провадження № 50755058 з виконання наказу № 908/5292/15 від 29.01.2016.
07.06.2016 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50755058. В зазначеній поставні встановлено, що 13.04.2016 державним виконавцем в порядку ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 18.04.2016. Станом на 19.04.2016 рішення суду боржником в строк для самостійного виконання не виконано. Боржником не надано державному виконавцю документів, які б свідчили про виконання рішення суду. 19.04.2016 державним виконавцем направлено на адресу Хортицького ВДВС м. За поріддя ГТУЮ у Запорізькій області постанову про проведення окремих виконавчих дій. 07.06.2016 на адресу Олександрійського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області надійшов акт державного виконавця Хортиць кого ВДВС м. Запоріжжя, згідно якого встановлено, що майно, яке необхідно передати стягувачу за адресою, що була вказана у постанові про проведення окремих виконавчих дій не виявлено. 07.06.2016 державним виконавцем в порядку ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено на боржника штраф у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження». 07.06.2016 державним виконавцем підготовлено та направлено подання про притягнення посадових осіб боржника до відповідальності, що передбачена ст. 382 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що рішення суду № 908/5292/15 від 29.01.2016 відповідачем не виконано, майно позивачу в натурі не повернуто, останній звернувся до суду з вимогою відшкодувати завдані йому збитки в сумі 2461956 грн, що відповідає вартості аналогічного майна з урахуванням доставки, розмитнення, сплати усіх податків, офіційного курсу гривні по відношенню до долару США.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.
Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Відповідно до положень ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
В пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 р. № 04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення завданих збитків, суд насамперед повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, предметом доказування у справах про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків і визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка заподіяла ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і нанесеними збитками. Збитки підлягають відшкодуванню лише за наявності складу правопорушення, відсутність одного з елементів якого звільняє особу від деліктної відповідальності.
Таким чином, в діях відповідача наявні усі елементи складу правопорушення.
Суд не може взяти до уваги твердження відповідача про недоведеність позивачем протиправної поведінки та вини відповідача, оскільки в обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що спірне майно (сівалка зернова) знаходиться на зберіганні у третіх осіб у зв'язку з приєднанням цього майна до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу на підставі постанови слідчого СВ Солонянського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 18.11.2013 про приєднання предметів до кримінального провадження як речових доказів.
Разом з тим, як свідчить лист Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 14.12.2016, зазначене вище кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040570000169 від 13.02.2013, закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. При винесенні постанови про закриття кримінального провадження питання про передачу речового доказу (сівалки) не вирішувалось, так як вказане рішення раніше прийняте. Постанову про закриття кримінального провадження винесено 23.04.2015.
Крім того, про можливість повернення сівалки відповідачем позивачеві станом на 30.11.2015 свідчать також проекти мирових угод, які направлялись відповідачем позивачеві 30.11.2015 з метою мирного врегулювання спору по справі № 908/5992/15, та п. 2 одного з яких відповідач зобов'язувався повернути позивачу сівалку протягом одного календарного дня з дня повернення позивачем відповідачеві грошових коштів у розмірі 826940 грн.
Разом з тим, суд не може взяти до уваги надані позивачем в обґрунтування суми завданих збитків докази, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 2 ст. 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Статтею 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Сума, заявлена до стягнення з відповідача є сумою збитків, заподіяних позивачу внаслідок неповернення йому відповідачем речі, визначеної індивідуальними ознаками, а саме сівалки зернової марки SЕМЕАТО, 2010 року випуску, SSМ27R2706-LA в кількості 1шт., серія 1011L № 684А в комплекті, яка була передана позивачем відповідачеві за Договором купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012.
Надані позивачем в обґрунтування суми завданих збитків докази не є належними, оскільки в них зазначена вартість сівалки зернової, характеристики якої є відмінними від тієї, що мала бути повернута позивачеві.
Разом з тим, враховуючи доведеність факту наявності в діях відповідача ознак правопорушення, суд вважає за доцільне стягнути з ТОВ «Авангард-Агро» суму збитків в розмірі 760950,00 грн, виходячи з того, що саме за цією ціною сівалку зернову марки SЕМЕАТО, 2010 року випуску, SSМ27R2706-LA в кількості 1шт., серія 1011L № 684А в комплекті було передано позивачем відповідачеві за Договором купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012.
Згідно з частиною другою статті 43, статтями 33, 34 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні», м. Кіровоград, Кіровоградська область до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Авангард-Агро», м. Запоріжжя в частині стягнення 760950,00 грн збитків є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 22, 179, 181, 184, 216, 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні», м. Кіровоград, Кіровоградська область до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Авангард-Агро», м. Запоріжжя про стягнення 2461956,00 грн збитків задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Авангард-Агро» (69063, м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська /АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36836110) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні» (25006, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 17, код ЄДРПОУ 36904755) 760950 (сімсот шістдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп. збитків та 11414 (одинадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 25 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України “19” грудня 2016 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.