номер провадження справи 35/127/16
14.12.2016 Справа № 908/3123/16
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.
при секретарі Осоцькому Д.І.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність № 243/20-19 від 11.07.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2, головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 55 від 31.12.2015р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Дніпровського району, м. Запоріжжя
до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя
про стягнення в сумі 3457286,89 грн.
24.11.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Дніпровського району з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення заборгованості за договором № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2014р. у сумі 3457286,89 грн.
24.11.2016 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/127/16 та призначено розгляд справи на 08.12.2016р. об 12 год. 30 хв. На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.12.2016 р.
14.12.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100610 від 01.12.2014 р., Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198, Закону України “Про теплопостачання” від 02.06.2005р. просить позов задовольнити, стягнути з відповідача за поставлену теплову енергію в гарячій воді за період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., жовтень 2015 р. по квітень 2016 р. 2626798,99 грн. основного боргу, 275076,93 грн. пені, 91563,06 грн. - 3% річних, 463847,91 грн. інфляційних втрат.
В судовому засіданні 14.12.2016 р. позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав наявність у відповідача основної заборгованості перед позивачем та підтримав відзив на позовну заяву. Просить суд зменшити пеню до 20 тисяч гривень та розстрочити виконання рішення на 12 місяців. Крім того, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості здійснення перевірки розрахунку.
В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено оскільки, в попередньому судовому засіданні 08.12.2016р. було оголошено перерву за клопотанням відповідача для можливості здійснення перевірки розрахунку.
За клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
01.12.2014 р. між Концерном “Міські теплові мережі” (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Споживач, відповідач у справі) укладений договір № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Відповідно до п. 1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 2.1. договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді.
Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.6 договору).
Пунктом 3.2.24. встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язується щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.
Згідно з п. 6.2 договору розрахунковим періодом - є календарний місяць.
Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3. договору).
Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право на передоплату.
На виконання умов договору позивач у період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., жовтень 2015 р. по квітень 2016 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2852301,72 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (арк. с. 66-77).
Згідно п. 6.7. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії.
Відповідно до п. 6.7.1 договору, отриманий акт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.
Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну «МТМ» не надав, тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.
Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання. Певні умови, можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до діючого законодавства України.
Відповідач договірні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. не здійснив. Здійснив часткову оплату в сумі 225502,73 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 2626798,99 грн.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2626798,99 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії на суму 2626798,99 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 2626798,99 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, щодо повної та своєчасної сплати платежів на тепло енергію, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 91563,06 грн. 3% річних за період з 20.01.2015 р. по 27.08.2015 р. та суму 463847,91 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком за період з лютого 2014 р. по вересень 2016 р.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи “Законодавство”, судом задовольняється вимога позивача про стягнення 3% річних за період прострочення з 20.01.2015 р. по 31.10.2016 р. в сумі 91563,06 грн. та інфляційні втрати в розмірі 463846,84 грн. за період з лютого 2014 р. по вересень 2016 р.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 275076,93 грн. за період з 20.11.2015р. по 31.10.2016р.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2.10. договору передбачено, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у п. 6.4. цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та п. 7.2.10 договору, за порушення строків виконання грошових зобов'язань по договору, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої становила 275076,93 грн.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за теплову енергію, суд перевіривши розрахунок суми пені визнав його вірним та встановив, що позивачем правомірно була нарахована пеня в розмірі 275076,93 грн.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 20 тисяч гривень, суд вказує наступне:
Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Так, з приписів вказаних статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені повинен бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.
Як зазначено в п. 3.17.4 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення і позивачем не надано суду жодних документів в підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього через несвоєчасну оплату теплової енергії, а також приймаючи до уваги те, що основними споживачами теплової енергії, яку постачає відповідач є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію, суд вважає за можливе скористатись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України правом та зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме, - пені на 50 % - до 137538,47 грн.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на дванадцять місяців відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарсько - процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів”).
При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати приписи статті 121 ГПК про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
На підтвердження свого скрутного фінансового стану відповідач посилається на встановлений НКРЕ відповідно до ст. 15-1 Закону України “Про електроенергетику” нульовий алгоритм відрахування коштів на поточні рахунки відповідача, що унеможливлює сплату штрафних санкцій з рахунків відповідача, що здійснюється виключно з поточних рахунків. Відсутність грошових коштів на рахунках відповідача унеможливлює сплату також основного боргу. У якості доказів існування обставин, що ускладнюють виконання рішення на даний час, відповідач надав суду довідки про залишки коштів на рахунках, копію довідки, копію довідки про заборгованість по заробітній платі.
Суд зазначає, що вказані довідки складені відповідачем в одноособовому порядку, а тому не можуть бути прийняті судом як належний доказ на підтвердження викладених у них обставин.
Довідка про залишки грошових коштів складена самим відповідачем, а не фінансовими установами, в яких відкриті рахунки. Крім того, в цій довідці відображено стан рахунків на звіту дату, а не рух грошових коштів по рахунках. Також відповідачем не надано відомостей про наявне у нього рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можливо проведення стягнення.
Крім того, суд зазначає, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути тільки виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Наявність таких виключних обставин відповідачем не доведена і судом не встановлена.
Враховуючи вище викладене, суд відмовляє в наданні розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців.
Щодо повернення суми зайво сплаченого судового збору слід зазначити наступне.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При поданні позову у даній справі позивачем був сплачений судовий збір згідно платіжних доручень № 8832 від 14.06.2016 р., № 8833 від 14.06.2016 р., № 9469 від 16.06.2016 р. та № 11093 від 16.08.2016 р. в загальній сумі 52148,76 грн.
При цьому в позовній заяві були заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3457286,89 грн., за розгляд яких позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 51859,29 грн.
Таким чином, позивачем при зверненні до суду з позовом був переплачений судовий збір на користь державного бюджету в сумі 289,46 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 289,46 грн., сплачений Концерном “Міські теплові мережі” згідно платіжних доручень № 8832 від 14.06.2016 р., № 8833 від 14.06.2016 р., № 9469 від 16.06.2016 р. та № 11093 від 16.08.2016р. підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що винесено відповідну ухвалу суду від 19.12.2016 р.
На підставі вище викладеного, позов у цілому задовольняється частково.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458)- основний борг в сумі 2 626 798 (два мільйони шістсот двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 99 коп. Видати наказ.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, на п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) пеню в сумі 137538 (сто тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 47 коп., 3% річних в сумі 91 563 (дев'яносто одна тисяча п'ятсот шістдесят три) грн. 06 коп., інфляційні втрати в сумі 463 846 (чотириста шістдесят три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 84 коп., судовий збір у розмірі 50 074 (п'ятдесят тисяч сімдесят чотири) грн. 15 коп.
Повернути Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, на п/р № 26007301001951 у Філії-Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) з Державного бюджету України, одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, рахунок № 31215206783007, судовий збір в сумі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп., сплачений згідно платіжних доручень № 8832 від 14.06.2016 р., № 8833 від 14.06.2016 р., № 9469 від 16.06.2016 р. та № 11093 від 16.08.2016 р., про що винести відповідну ухвалу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 грудня 2016 р.
Суддя О.А. Топчій