Справа № 359/2164/16-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.
Провадження № 22-ц/780/6434/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.
Категорія 39 15.12.2016
Іменем України
15 грудня 2016 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Гуль В.В., Верланова С.М.,
при секретарі Дрозд Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бориспільської центральної районної лікарні Київської області, третя особа лікар психіатр Бориспільської центральної районної лікарні Київської області ОСОБА_4 про заборону вчиняти дії та усунення перешкод в реалізації прав,-
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнила та мотивувала тим, що 10 лютого 2014 року згідно записів у її медичній картці, що знаходиться в психіатричному кабінеті Бориспільської ЦРЛ, її взято на консультативний облік. У зв'язку із неправомірними діями лікарів Бориспільської ЦРЛ, у тому числі лікаря-психіатра ОСОБА_4, вона відмовилася від будь-якої психіатричної допомоги (огляду, обстеження, госпіталізації та лікування) в КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» за направленням ОСОБА_4 до проходження призначеної їй Печерським районним судом м.Києва судової амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи, вирішення її питань в судах, а також на час перевірки правомірності дій лікаря-психіатра ОСОБА_4
Вказувала, що судово-психіатрична експертиза у її відношенні була проведена 12 серпня 2014 року, неправомірність дій лікаря-психіатра та Бориспільської ЦРЛ неодноразово доводилась у судах, через неналежний розгляд її звернень до Бориспільської ЦРЛ дані питання доводиться вирішувати у суді в рамках цивільного або адміністративного судочинства. Зі своєю медичною картою, яка знаходиться в психіатричному кабінеті, їй надали лише раз дозвіл на ознайомлення, після цього вона неодноразово зверталася із заявами на ознайомлення із її медичною картою, але їй відмовляли. У повному обсязі зі своєю медичною картою ОСОБА_2 ознайомилась лише 03 березня 2016 року в суді, оскільки оригінал її медичної карти був витребуваний судом. Посилалася, що її заява про незгоду взяття на «Консультативний облік» у лікаря-психіатра, подана 27 лютого 2014 року головному лікарю Бориспільської ЦРЛ, розглянута неналежним чином, бо не містила відповіді на поставлені нею запитання.
Зазначала, що із 02 грудня 2009 року вона призначена опікуном своєї недієздатної матері згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2009 року, а тому, виконуючи опікунські обов'язки, вона відвідувала лікаря-психіатра ОСОБА_4 у якості опікуна своєї матері. При цьому лікар ОСОБА_4 за період із 25 лютого 2014 року по 13 липня 2015 року вносила відомості до її медичної карти, не попереджаючи її про це. Вважає, що лікарем був порушений порядок надання психіатричної допомоги, оскільки попередньо 24 лютого 2014 року вона відмовилась від будь-якої психіатричної допомоги. Відповідно лікар-психіатр ОСОБА_4 у разі надання їй амбулаторної психіатричної допомоги, що полягає у внесенні відомостей про стан її психічного здоров'я до медичної карти, мала звернутися до суду із заявою про примусовий психічний огляд, чого не зробила. Вважає відповідь Бориспільської ЦРЛ, що психіатрична допомога їй не надавалася незаконною та суперечливою.
Після збільшення позовних вимог просила суд визнати дії лікаря-психіатра Бориспільської ЦРЛ ОСОБА_4, що полягають у внесенні відомостей до її медичної картки 25 лютого 2014 року, 27 лютого 2014 року, 28 березня 2014 року, 31 березня 2014 року, 03 квітня 2014 року, 04 квітня 2014 року, 08 квітня 2014 року, 10 квітня 2014 року, 11 квітня 2014 року, 06 червня 2014 року, 18 червня 2014 року, 22 квітня 2015 року, 23 квітня 2015 року, 04 травня 2015 року, 07 травня 2015 року, 12 травня 2015 року, 15 травня 2015 року, 18 травня 2015 року, 20 травня 2015 року, 21 травня 2015 року, 22 травня 2015 року, 27 травня 2015 року, 28 травня 2015 року, 12 червня 2015 року, 13 липня 2015 року - протиправними; визнати записи у її медичній картці за 25 лютого 2014 року, 27 лютого 2014 року, 28 березня 2014 року, 31 березня 2014 року, 03 квітня 2014 року, 04 квітня 2014 року, 08 квітня 2014 року, 10 квітня 2014 року, 11 квітня 2014 року, 06 червня 2014 року, 18 червня 2014 року, 22 квітня 2015 року, 23 квітня 2015 року, 04 травня 2015 року, 07 травня 2015 року, 12 травня 2015 року, 15 травня 2015 року, 18 травня 2015 року, 20 травня 2015 року, 21 травня 2015 року, 22 травня 2015 року, 27 травня 2015 року, 28 травня 2015 року, 12 червня 2015 року, 13 липня 2015 року - недійсними; заборонити лікарю-психіатру Бориспільської ЦРЛ ОСОБА_4 надавати їй будь-які види амбулаторної та/або стаціонарної психіатричної допомоги (психіатричний огляд, обстеження, профілактика, діагностика, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальна реабілітація, госпіталізація до психіатричного закладу тощо) та вносити відомості до її медичної картки про результати наданої психіатричної допомоги без попередньої письмової заяви та/або її письмової згоди про надання амбулаторної психіатричної допомоги; усунути перешкоди у реалізації її права на ознайомлення з її медичною документацією, яка знаходиться в психіатричному кабінеті Бориспільської ЦРЛ, шляхом зобов'язання адміністрації Бориспільської ЦРЛ та лікаря-психіатра ОСОБА_4 надавати їй за її усним та/або письмовим зверненням на ознайомлення і зняття фотокопій з усією її медичною документацією в психіатричному кабінеті Бориспільської ЦРЛ.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задоволити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує на те, що cудом невірно оцінена її заява від 24 лютого 2014 року, яка фактично є її відмовою від надання психіатричної допомоги лікарем-психіатром ОСОБА_4 Крім того, не взято до уваги основний доказ, а саме - відсутність судових рішень про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку у період з 2011 року і станом на 18 лютого 2016 року, в період який лікар-психіатр проводила психіатричний огляд та вносила відомості в медичну картку. Також судом не взято до уваги порушення її права на ознайомлення з медичною документацією щодо стану її здоров'я.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримала, просила задоволити та скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області як незаконне.
Представник відповідача Бориспільської ЦРЛ та третя особа лікар-психіатр ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про протиправність дій лікаря-психіатра Бориспільської ЦРЛ щодо внесення записів до медичної картки ОСОБА_2 за період із 25 лютого 2014 року по 13 липня 2015 року.
При цьому суд виходив з того, що позивачка перебуває на «К» обліку в психіатричному кабінеті Бориспільської ЦРЛ, а відтак лікар-психіатр у випадку кожного звернення ОСОБА_2 з питаннями чи консультаціями зобов'язаний зазначити відповідні дані про таке звернення у медичній картці хворого у розділі «Щоденник». В той же час, з моменту коли ОСОБА_2 звернулась до Бориспільської ЦРЛ із заявою про відмову від отримання будь-якої психіатричної допомоги, а саме із 14 березня 2016 року, психіатрична допомога ОСОБА_2 не надавалась, що стверджується відсутністю записів у медичній картці.
Також, відмовляючи у позові, суд виходив з того, що в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження тієї обставини, що відповідач чинить ОСОБА_2 перешкоди у реалізації її права на ознайомлення з її медичною документацією.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Закон України «Про психіатричну допомогу» визначає психіатричну допомогу як комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.
Згідно ст.4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про психіатричну допомогу» особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і свободи громадян, передбачені Конституцією України та законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише у випадках, передбачених Конституцією України, відповідно до законів України. При цьому, особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на: відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом.
У відповідності зі ст.26 вказаного Закону лікар-психіатр зобов'язаний пояснити особі, якій надається психіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану, у доступній формі інформацію про стан її психічного здоров'я, прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методів діагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливий ризик та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість надання психіатричної допомоги, її права та передбачені цим Законом можливі обмеження цих прав при наданні психіатричної допомоги. Право на одержання зазначеної інформації щодо неповнолітнього віком до 15 років та особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, мають їх законні представники. Особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами та на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги. У випадках,
коли повна інформація про стан психічного здоров'я особи може завдати шкоди її здоров'ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити. У цьому разі лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів інформує законного представника особи, враховуючи особисті інтереси особи, якій надається психіатрична допомога. Про надану інформацію або її обмеження робиться запис у медичній документації.
Аналогічні положення містять ст.ст. 38, 39 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», згідно яких медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з 01 лютого 2012 року відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії КИО-1 № 0380797 (а.с.3).
14 листопада 2013 року ОСОБА_2 за направленням лікаря-психіатра Бориспільської ЦРЛ була консультована лікарями-психіатрами Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» (смт.Глеваха Київської області) і їй встановлено діагноз «Шизотиповий розлад» та запропоновано поглиблене стаціонарне обстеження, від якого вона категорично відмовилася, що стверджується консультативним висновком КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» від 14 листопада 2013 року та листом головного лікаря КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» Зільберблата Г.М. від 21 січня 2014 року (а.с.49,51).
Цим же листом головного лікаря КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» Зільберблата Г.М. від 21 січня 2014 року головному лікарю Бориспільської ЦРЛ враховуючи антисоціальну поведінку ОСОБА_2 та її відмову від стаціонарного обстеження було запропоновано взяти хвору на консультативний облік у психіатра на підставі п.п.5.1, 5.2 Наказу МОЗ України № 20 від 20 січня 1997 року.
10 лютого 2014 року у зв'язку із вказаним рекомендаційним листом в Бориспільській ЦРЛ на ім'я ОСОБА_2 була заведена медична карта амбулаторного хворого на консультативний облік, діагноз: «шизотиповий розлад». Зі змісту записів в картці амбулаторної хворої ОСОБА_2, яка оглядалася судом, встановлено, що 19 лютого 2014 року вона самостійно звернулась до лікаря-психіатра Бориспільської ЦРЛ та повідомила, що вона перебуває на «К» обліку.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання дій Бориспільської ЦРЛ неправомірними, зобов'язання лікаря-психіатра ОСОБА_4 передати амбулаторну картку ОСОБА_2 з психіатричного кабінету до архіву, зняття її з «К» обліку у зв'язку з відсутністю діагнозу F21. Дане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року та ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року (а.с.47).
14 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до головного лікаря Бориспільської ЦРЛ із заявою досудового вирішення питання, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 доводить до відома головного лікаря, що вона відмовляється від будь-якої психіатричної допомоги (у тому числі від лікаря-психіатра ОСОБА_4), а саме: огляду, обстеження, профілактики, діагностики, лікування, нагляду, догляду, медико-санітарної реабілітації та госпіталізації до психіатричного закладу (а.с.54).
З часу звернення із заявою про відмову від отримання будь-якої психіатричної допомоги, така допомога ОСОБА_2 не надавалась, що стверджується відсутністю відповідних записів у медичній картці. Останній запис здійснений лікарем-психіатром Бориспільської ЦРЛ датований 13 липня 2015 року.
За таких обставин, враховуючи перебування позивачки на «К» обліку в психіатричному кабінеті Бориспільської ЦРЛ, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дії лікаря-психіатра ОСОБА_4 щодо внесення оспорюваних позивачкою записів в медичну картку були правомірними та відповідають Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до головного лікаря Бориспільської ЦРЛ із інформаційним запитом досудового вирішення питання від 22 квітня 2014 року та із заявою досудового вирішення питання від 19 травня 2016 року, де просила надати дозвіл на ознайомлення з усією медичною документацією, в тому числі з її медичною карткою, яка знаходиться в психіатричному кабінеті і стосується стану її здоров'я.
На вказані звернення головним лікарем Бориспільської ЦРЛ Щуром О.П. були надані відповіді 25 квітня 2014 року і 25 травня 2016 року відповідно, де ОСОБА_2 роз'яснено її право на отримання інформації про стан свого здоров'я у лікаря-психіатра та право на ознайомлення із її медичною карткою (а.с.56,58). В останній відповіді від 25 травня 2016 року на заяву позивачки від 19 травня 2016 року головним лікарем звернуто увагу заявниці на те, що на її неодноразові прохання лікар-психіатр безперешкодно надає їй медичну картку для ознайомлення і зняття фотокопій.
За таких обставин, з огляду на відсутність доказів про наявність перешкод з боку відповідача у реалізації права позивачки на ознайомлення з її медичною документацією, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність дій лікаря-психіатра щодо внесення записів до медичної картки ОСОБА_2 за період із 25 лютого 2014 року по 13 липня 2015 року безпідставні.
Суд першої інстанції вірно встановив, що із лютого 2014 року ОСОБА_2 перебуває на «К» обліку в психіатричному кабінеті Бориспільської ЦРЛ, а тому у відповідності до положень Законів України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» та «Про психіатричну допомогу» вона є пацієнтом Бориспільської ЦРЛ, а лікар-психіатр ОСОБА_4 - професійно підготовленим медичним працівником, який перебуває у трудових відносинах із даним закладом охорони здоров'я.
Відповідно до п.2 та п.16 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого», затвердженої наказом МОЗ України № 110 від 14 лютого 2012 року, форма №025/о є основним первинним медичним документом хворого, який лікується амбулаторно або вдома, і заповнюється на усіх хворих при зверненні у заклад охорони здоров'я, який надає амбулаторно- поліклінічну допомогу. У розділі VІІІ «Щоденник» фіксується кожне звернення пацієнта за амбулаторно - поліклінічною допомогою (захворювання, проведення профілактичних оглядів, консультації спеціалістів, закриття листка непрацездатності тощо). Кожний запис датується, проставляється підпис лікаря, до якого пацієнт звернувся. У разі звернення пацієнта з приводу захворювання лікуючий лікар у «Щоденнику» зазначає дані щодо скарг хворого, вказує його об'єктивні дані, перебіг хвороби, вписує діагноз, призначення, проставляє дату запису та засвідчує підписом.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 продовжує перебувати на «К» обліку в психіатричному кабінеті Бориспільської ЦРЛ, лікар-психіатр ОСОБА_4 у випадку кожного звернення до неї ОСОБА_2 з питаннями чи консультаціями зобов'язана зазначити відповідні дані про таке звернення у медичній картці хворого у розділі «Щоденник».
Твердження у скарзі ОСОБА_2 стосовно того, що всі її звернення до лікаря-психіатра Бориспільської ЦРЛ пов'язані не з її станом здоров'я, а із зверненнями її як опікуна над недієздатною матір'ю ОСОБА_7, тоді як лікарем-психіатром робились записиу її медичній картці, спростовуються відповідними записами у медичній картці, з яких вбачається, що позивачка неодноразово зверталась до лікаря з питань проходження СПЕК, видачі довідки щодо перебування на «К» обліку, тобто щодо стану свого здоров'я.
В той же час судом першої інстанції встановлено, що в медичній картці, дійсно, є відмітки про звернення позивачки до лікаря-психіатра в якості опікуна своєї матері. Проте, у разі звернення ОСОБА_2 з питань здійснення своїх опікунських прав та обов'язків щодо недієздатної ОСОБА_7, лікарем не здійснювались записи щодо стану здоров'я безпосередньо ОСОБА_2
Доводи скарги про неправомірність постановки ОСОБА_2 на облік в психіатричному кабінеті Бориспільської ЦРЛ необгрунтовані і спростовуються рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання дій Бориспільської ЦРЛ неправомірними та зняття її з «К» обліку. Відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_2 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 14 січня 2016 року зазначив, що суди першої і апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням Інструкції з організації диспансерного та консультативного нагляду осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні амбулаторної психіатричної допомоги, затвердженої наказом МОЗ України № 20 від 22 січня 2007 року дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову. При цьому суди вірно виходили з того, що ОСОБА_2 відмовляється від проведення психіатричного огляду у лікувально-профілактичному закладі, у зв'язку з чим психіатр Бориспільської ЦРЛ позбавлена можливості зробити висновок про відсутність підстав та потреб у наданні ОСОБА_2 психіатричної допомоги.
Доводи скарги ОСОБА_2 про те, що її заява від 24 лютого 2014 року фактично є її відмовою від надання психіатричної допомоги у Бориспільській ЦРЛ і після подання цієї заяви допомога мала надаватися лікарем-психіатром лише примусово за рішенням суду, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_2 відмовляється від будь-якої психіатричної допомоги, огляду, обстеження, госпіталізації та лікування саме в КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» (смт.Глеваха Київської області) за направленням ОСОБА_4
Лише 14 березня 2016 року позивач звернулась з заявою, в якій чітко вказала про відмову від отримання психіатричної допомоги, яку надає Бориспільська ЦРЛ, безпосередньо в особі лікаря-психіатра ОСОБА_4, а відтак суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про відсутність в матерілах справи доказів на підтвердження того, що 24 лютого 2014 року ОСОБА_2 зверталась із заявою про відмову від отримання психіатричної допомоги саме у Бориспільській ЦРЛ, а не у КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: