Справа №216/5441/16-к
Провадження№1-кп/216/595/16
16 грудня 2016 року
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні, у залі суду, у місті Кривому Розі, кримі-нальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016040630000130 від 17.10.2016 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, раніше не судимого, командира відділення В/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
ОСОБА_4 27.04.2016 року на добровільній основі уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, яку згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №112 від 30.05.2016 року (по стройовій частині) став проходити у цій же частині (місце дислокації АДРЕСА_2 ) на посаді командира відділення у військовому званні сержанта. У середині серпня 2016 року, ОСОБА_4 , діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях, та у порушення вимог ст.ст.6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, ст.216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, самовільно залишити військову частину НОМЕР_1 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , 15.08.2016 року близько о 10.00 год., самовільно, без дозволу командування залишив військову частину НОМЕР_1 , направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів, чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
17.10.2016 року, близько о 14.00 год., тобто більше ніж через один місяць, усвідомлюючи протиправність та помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_4 добровільно, та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону і заявив про себе.
Під час розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України визнав у повному обсязі, суду пояснив, що 27.04.2016 року уклав на добровільній основі контракт про проходження військової служби Збройних Силах України, яку проходить у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення у військовому званні сержанта. Зранку 15.08.2016 року, без дозволу свого безпосереднього командира, у зв'язку з плохим самопочуттям залишився вдома, намагаючись лікуватися самостійно. Пообідні 17.10.2016 року він добровільно прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону, дав пояснення з приводу відсутності на військовій службі. Був відсутній на службі більш ніж два місяця. За медичною допомогою до медичних закладів у період серпень-жовтень 2016 року не звертався. У скоєному кається, просить суд не карати його суворо, при винесенні вироку врахувати каяття, сприяння правоохоронним органам у розкритті злочину, а також ту обставину, що він має намір у подальшому проходити військову службу.
Суд, приймає до уваги, що фактичні обставини ніким не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою провину, підтвердив обставини скоєння злочину; з'ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що дає суду підстави не сумніватись у добровільності їх позиції, визнає недоцільним досліджувати докази щодо фактичних обставин справи, та вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.4 ст.407 УК України, за ознаками: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обговорюючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушен-ня (тяжкий злочин), характеристику особи винного, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, задовільно характери-зується за місцем проходження служби (том 1 а.с.33), обставинами, які пом'якшують покарання є з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та вважає сукупність пом'якшувальних обставин, такими, що істотно знижують ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, з призначенням іншого більш м'якого виду покарання, не зазначеного санкцією частини 4 статті 407 КК України, у вигляді арешту, з урахуванням положень Загальної частини цього Кодексу.
Вимог щодо відшкодування процесуальних витрат у кримінальному прова-дженні не заявлено.
Керуючись ст.ст.349 ч.3, 368, 370, 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, призначивши йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді арешту на гауптвахті, строком на 1 (один) місяць.
Обраний в рамках зазначеного кримінального провадження захід забезпечення, у вигляді особистого зобов'язання, залишити колишнім до набрання вироком законної сили.
Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя ОСОБА_1