Справа №216/5414/16-к
Провадження№1-кп/216/593/16
16 грудня 2016 року
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні, у залі суду, у місті Кривому Розі, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016040630000127 від 06.10.2016 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Чкаловка Криворізького району Дніпро-петровської області, громадянина Украї-ни, освіта середня спеціальна, одружено-го, на утриманні малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу ст.89 КК України не судимого, офіційно не пра-цевлаштованого, зареєстрованого та про-живаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
ОСОБА_4 , починаючи з 19.04.2015 року став проходити службу у Військовій частині НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на посаді кулеметника у військовому званні солдата.
Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року, з 18.03.2015 року ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст.6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У середині серпня 2015 року ОСОБА_4 , діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог, а також ст.216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, самовільно залишити військову частину НОМЕР_1 (військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ).
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , 17.08.2015 року близько 09.00 год. самовільно без дозволу командування залишив військову НОМЕР_1 військова частина - польова пошта НОМЕР_2 ), та направився до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів, органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
06.10.2016 року близько о 12.00 год., тобто більше ніж через один місяць, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_4 добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону і заявив про себе.
Під час розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 , свою провину у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України визнав у повному обсязі, суду пояснив, що 18.03.2015 року був призваний на військову службу у Збройні Сили України, яку з квітня 2015 року проходив у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді кулеметника, у військовому званні солдата. Зранку 17.08.2015 року, без дозволу свого безпосереднього командира, у зв'язку з хворобою новонародженої дитини поїхав додому, де допомагав дружині доглядати хвору доньку. Потім залишився вдома, оскільки потрібно було заробляти гроші на її лікування. Пообідні 06.10.2016 року він добровільно прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону, дав пояснення з приводу відсутності на військовій службі. Був відсутній на службі більш ніж рік. За медичною допомогою до медичних закладів у період серпень 2015 - жовтень 2016 року не звертався. У скоєному кається, просить суд не карати його суворо, при винесенні вироку врахувати каяття, сприяння правоохоронним органам у розкритті злочину, а також ту обставину, що у нього на утриманні малолітня дитина та мати-пенсіонерка.
Суд, приймає до уваги, що фактичні обставини ніким не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою провину, підтвердив обставини скоєння злочину; з'ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що дає суду підстави не сумніватись у добровільності їх позиції, визнає недоцільним досліджувати докази щодо фактичних обставин справи, та вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.4 ст.407 УК України, за ознаками: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обговорюючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення (тяжкий злочин), характеристику особи винного, який в силу ст.89 КК України не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання (том 1 а.с.21), на утриманні якого малолітня дитина, 09.04.2015 року, його каяття, сприяння розкриттю злочину, відповідно до ст.66 Кримінального кодексу України судом віднесено до обставин, що пом'якшують покарання, та вважає, за необхідне обрати покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, встановлений санкцією статті, яка передбачає відповідальність за скоєний ним злочин, із застосуванням ст.75 КК України, на думку суду, виправлення та перевиховання останнього можливо без ізоляції від суспільства.
Вимог щодо відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст.ст.349 ч.3, 368, 370, 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням, строком на 1 (один) рік.
Згідно ч.1 ст.76 КК України зобов'язати засудженого:
- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Обраний в рамках зазначеного кримінального провадження захід забезпечення, у вигляді особистого зобов'язання, залишити колишнім до набрання вироком законної сили.
Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя ОСОБА_1