ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" грудня 2016 р. Справа № 809/1587/16
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Щербяк В.С.
за участю:
представника позивача - Кічури Г.В.
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: ОСОБА_3, АДРЕСА_1
про стягнення податкового боргу в сумі 25145,00 грн., -
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в сумі 25145,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті податку на доходи фізичних осіб в розмірі 25145,00 грн., яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік від 13.01.2015 року у зв'язку із прийняттям у спадщину нерухомого майна.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, позов просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб віднесений до загальнодержавних податків і зборів.
Згідно пункту 15.1. статті 15 та підпункту 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України відповідач являється платником податку на доходи фізичних осіб та у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Приписами пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно підпункту "в" пункту 176.1. статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Відповідно до пункту 179.1. статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що 13.01.2015 року ОСОБА_3 подав до позивача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік (а.с.10-11). У вказаній податковій декларації, відповідач самостійно визначив суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в загальному розмірі 25145,00 грн.
Згідно з додатком 2 до рядків 01.02, 01.03, 01.05 податкової декларації про майновий стан і доходи "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого (рухомого) майна та/або від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) та/або в результаті прийняття у спадщину чи дарунок", відповідачем сума податку на доходи фізичних осіб в розмірі 25145,00 грн. сформована в результаті прийняття у спадщину об'єкта нерухомого майна, а саме квартири загальною вартістю 502900,00 грн. (а.с.12).
За приписами пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно визначене податкове зобов'язання відповідача з податку на доходи фізичних осіб зазначене ним в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік від 13.01.2015 року є узгодженим з дня подання такої декларації.
Згідно пункту 174.3. статті 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.
Приписами пункту 179.7. статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 26.01.2016 року за № 523-25 на суму податкового боргу в розмірі 25145,00 грн. (а.с.13)
Вказана податкова вимога була повернута на адресу позивача з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", копія конверту якого міститься в матеріалах справи (а.с.13).
Згідно абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що направлена відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 26.01.2016 року за № 523-25 є врученою відповідачу. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
Разом з тим, судом встановлено, що 13.01.2015 року ОСОБА_3 здійснено сплату податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в загальному розмірі 25145,00 грн. у відповідності до поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, що підтверджується квитанцією за № k18/D/3 від 13.01.2015 року (а.с.32).
Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами
Пунктом 1.24. статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Відповідно до пункту 8.1. статті 8 коментованого Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Пунктом 1.29. статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.
Згідно пункту 22.3. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує.
Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника (пункт 22.4. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Відповідно до пункту 24.3. статті 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Як вже встановлено судом, згідно квитанції за № k18/D/3 від 13.01.2015 року ОСОБА_3 сплатив зі свого рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Надра" на відповідний казначейський рахунок № 33219801700002 суму 25145,00 грн. Відтак документ на переказ готівки прийнято ПАТ КБ "Надра" до виконання 13.01.2015 року., і платіж був фактично проведений цим банком - дата валютування 13.01.2015 року (а.с.32).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що платник податків, який ініціював банківський переказ коштів зі сплати податку повністю звільняється від відповідальності як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і за незарахування цих сплачених коштів до бюджету взагалі. А відтак, на думку суду неможливим є стягнення із відповідача коштів, які ним були належним чином та своєчасно сплачені, згідно поданого ним розрахунку.
Стосовно твердження позивача, що ОСОБА_3 здійснено сплату податкового зобов'язання на невідповідний бюджетний рахунок, а саме на рахунок, призначений для зарахування надходжень до бюджету на 2014 рік, суд зазначає, що сума коштів є зарахованою на рахунок отримувача, а відтак процедура переказу є завершеною, що в свою чергу свідчить про те, що вказаний рахунок, на момент здійснення оплати 13.01.2015 року був діючим. В іншому випадку, здійснення такого платежу не було б можливим.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, тому в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 19.12.2016 року.