"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/17713/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Вербицької О.В.
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
за участю представників сторін: від позивача - Тереза Ю.О.,
від відповідача - Касумов О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хорольська»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 р.
у справі № 816/50/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хорольська»
до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хорольська» (далі - позивач, ТОВ «Агрофірма «Хорольська») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Хорольська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2015 р. № 0000252200.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хорольської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 13.11.2015 р. № 0000252200; вирішено питання про судові витрати.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р. скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2015 р. № 0000252200 в сумі 2 579 257,50 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено; в іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р. - залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 р. в частині відмовлених позовних вимог та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р.
Відповідач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 14.12.2016 р. заявив клопотання про заміну Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на її правонаступника, Лубенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області, надав відповідні документи.
Розглянув заявлене клопотання. Колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню на підставі положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12.06.2015 р. по 23.07.2015 р., на підставі направлень від 15.06.2015 р. № 1, № 2, № 3, № 4, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відповідно до статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та наказів від 29.05.2015 р. № 241, від 09.07.2015 р. № 17, посадовими особами Хорольської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Агрофірма «Хорольська» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 р. по 31.03.2015 р., за результатами якої складено акт від 30.07.2015 р. № 271/22/37137609 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 2016, 201.7 статті 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ, статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість за період, що перевірявся в сумі 1 993 008 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 14.08.2015 р. № 0004432200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 983 492,50 грн., з яких 1 988 995 грн. - за основним платежем та 994 497,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням ГУ ДФС у Полтавській області від 30.10.2015 р. № 3933/10/16-31-10-04-11 скаргу позивача частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.08.2015 р. № 0004432200 в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 267 994 грн. основного платежу та 133 997 грн. штрафної санкції.
Так, на підставі акта перевірки 30.07.2015 р. № 271/22/37137609 та з урахуванням рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 30.08.2015 р. № 3933/10/16-31-10-04-11 відповідачем 13.11.2015 р. винесене податкове повідомлення-рішення № 0000252200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 581 501,50 грн., з яких 1 721 001 грн. - за основним платежем та 860 500,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Як слідує з акту перевірки від 30.07.2015 р. № 271/22/37137609, підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ДП «Полтавастандартметрологія», ДУ «Полтавський ОЛЦ ДСЕСУ», ТОВ «Соллі Плюс Полтава», ТОВ «Автозапчастина Лубни», ТОВ «Агросервіс», ТОВ «АПО «Цукровик Полтавщини», ТОВ «Агрозапчастина-Лубни», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «АРТ Ленд Девелопмент», ТОВ «Перша електротехнічна компанія», ТОВ «Хорольський КЗ», ТОВ «Полтавазооветпостач», ТОВ «Компанія «Агросоюз», ТОВ «Інтерсільгосптехніка», ТОВ «Ай Ті-Лінкс», ТОВ «Фірма «Астарта Київ», ТОВ «Віво-Транс».При цьому податковий орган посилався на недоведеність позивачем реальності господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання позивачем зі своїми контрагентами господарських операцій, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Скасовуючи в частині постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в сумі 2 579 257,50 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки висновки податкового органу щодо порушення положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди, що перевірялись по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, крім ДП «Полтавастандартметрологія», ДУ «Полтавський ОЛЦ ДСЕСУ», ТОВ «Соллі Плюс Полтава».
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до абзаців 6 та 7 пункту 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевірених податковим органом періодах ТОВ «Агрофірма «Хорольська», як замовником, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів зі своїми контрагентами: ДП «Полтавастандартметрологія», ДУ «Полтавський ОЛЦ ДСЕСУ», ТОВ «Соллі Плюс Полтава», ТОВ «Автозапчастина Лубни», ТОВ «Агросервіс», ТОВ «АПО «Цукровик Полтавщини», ТОВ «Агрозапчастина-Лубни», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «АРТ Ленд Девелопмент», ТОВ «Перша електротехнічна компанія», ТОВ «Хорольський КЗ», ТОВ «Полтавазооветпостач», ТОВ «Компанія «Агросоюз», ТОВ «Інтерсільгосптехніка», ТОВ «Ай Ті-Лінкс», ТОВ «Фірма «Астарта Київ», ТОВ «Віво-Транс».
В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судом першої інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.11.2015 р. № 0000252200 в сумі 2 579 257,50 грн. та залишає в силі у цій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково. В частині, якою постанову окружного адміністративного суду залишено в силі, висновки суду апеляційної інстанції є правомірними.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, у зв'язку з задоволенням касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 46 426,81 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 94, 160, 163, 211, 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача, Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, на Лубенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області.
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хорольська» - задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 р. у справі № 816/50/16 в частині відмови у задоволенні позову щодо в визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2015 р. № 0000252200 в сумі 2 579 257,50 грн. - скасувати, та залишити в силі, у цій частині позовних вимог, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р.
В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 р. у справі № 816/50/16 - залишити без змін.
Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хорольська» за рахунок бюджетних асигнувань Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 46 426,81 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) О.В. Вербицька