13 грудня 2016 року м. Київ К/800/33873/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,
суддів: Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу
за позовом управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження
за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 30 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року,
У березні 2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати незаконними дії управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-2381/10 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 лютого 2014 року за виконавчим листом № 2-2381/10, виданим Овруцьким районним судом Житомирської області 13 грудня 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 лютого 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-2381/10, виданим Овруцьким районним судом Житомирської області 13 грудня 2011 року, про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення (стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») за період з 9 липня по 31 жовтня 2007 року, з 22 травня по 30 листопада 2008 року, з 1 березня 2009 року по 31 березня 2010 року в сумі 28968,00 грн та судові витрати в сумі 60 грн. На думку позивача, при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем не враховано положення частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) та частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), а також те, що законами України про Державний бюджет України на 2013, 2014 роки Пенсійному фонду України не встановлено бюджетне призначення для забезпечення виконання рішень суду про стягнення коштів.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 30 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що постановою від 27 лютого 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-2381/10, виданим Овруцьким районним судом Житомирської області 13 грудня 2011 року, про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення (стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») за період з 9 липня по 31 жовтня 2007 року, з 22 травня по 30 листопада 2008 року, з 1 березня 2009 року по 31 березня 2010 року в сумі 28968,00 грн та судові витрати в сумі 60 грн.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Закон № 606-XIV визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до положень статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Частиною першою статті 19 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Згідно зі статтею 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Як встановлено судами, виконавчий лист № 2-2381/10, виданий Овруцьким районним судом Житомирської області 13 грудня 2011 року, відповідає вимогам, встановленим Законом № 606-XIV, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби у строк, передбачений вказаним Законом, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні.
Закон № 4901-VI (набрав чинності 1 січня 2013 року) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 606-XIV, та особливості їх виконання.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом № 606-XIV, із заявою про виконання рішення суду.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень» від 19 вересня 2013 року № 583-VII (надбав чинності 16 жовтня 2013 року; далі - Закон № 583-VII) частину другу статті 3 Закону № 606-XIV викладено у новій редакції, відповідно до якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Крім цього, згідно із Законом № 583-VII розділ II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI доповнено новим пунктом 3, відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки державний виконавець правильно 27 лютого 2014 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-2381/10, виданим Овруцьким районним судом Житомирської області 13 грудня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом № 4901-VI.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 30 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.
СУДДІ Загородній А.Ф.
Заїка М.М.