Справа № 572/3661/16-к
Провадження № 1-кс/572/526/16
16 грудня 2016 року м.Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області - одноособово суддя ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді Сарненського районного суду Рівненської області ОСОБА_7 ,
В провадженні судді Сарненського районного суду Рівненської області ОСОБА_7 перебуває кримінальне провадження № 42015180200000051 за підозрою обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 191 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 заявив відвід судді ОСОБА_7 в порядку п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, у зв'язку з прийняттям рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за яким позов було задоволено, наказ директора державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_6 скасовано, поновлено на посаді заступника директора державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_6 заяву про відвід судді Сарненського районного суду Рівненської області ОСОБА_7 підтримав та дав пояснення по відводу.
Прокурор ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_4 , представник потерпілого ОСОБА_5 вважають, що заява не підлягає задоволенню.
Підстави відводу судді визначені згідно ст.ст. 75, 76 КПК України, аналіз заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_7 вказує на наявність підстав для її задоволення, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
До такого висновку суд приходить з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Наявність безсторонності визначається за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Вказану позицію Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) висловив у рішенні від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартенко проти України».
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
По кримінальному провадженні № 42015180200000051 за підозрою обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 є обвинуваченим, а ОСОБА_4 - потерпілим. Окрім іншого, обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується незаконне звільнення ОСОБА_4 , яке було предметом розгляду по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Рівнелісозахист» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та суддею ОСОБА_7 прийняте рішення
У рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм. На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими. Враховуючи, що головуючим по кримінальному провадженні вже розглядався з прийняттям рішення в порядку цивільного судочинства спір по тому ж предмету, який включений в обсяг обвинувачення кримінального провадження, що розглядається, заява про відвід підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, ст. 58 Конституції України, п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року), ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 10 Закону від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст.ст. 75, 76, 81 КПК України, суд
Задовольнити заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42015180200000051 за підозрою обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 191 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: