ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.12.2016Справа №910/17388/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група"
про стягнення страхового відшкодування в сумі 11 439,58 грн.
Суддя Комарова О.С.
представники сторін:
від позивача Василенко К.Ю. (представник за довіреністю)
від відповідача не з'явився
від третьої особи не з'явився
В судовому засіданні 13 грудня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", 21 вересня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № СУ/18740/5 від 06.09.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд", про стягнення страхового відшкодування в сумі 11 439,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №2014087/FR від 01.07.2014 року було виплачено страхове відшкодування страхувальнику. Позивач, звернувшись з позовом про стягнення страхового відшкодування в сумі 11 439,58 грн., використав своє право стягнути суму виплаченого страхового відшкодування, яке передбачене Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/17388/16 та призначено розгляд справи на 18.10.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 року розгляд справи відкладено на 15.11.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 29.11.2016 року.
29 листопада 2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному.
Ухвалою суду від 05.12.2016 року розгляд справи № 910/17124/16 призначено до розгляду на 13.12.2016 року та у відповідності до положень ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А, код 30859524).
Представник позивача в судове засідання 13.12.2016 року з'явився, позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 13.12.2016 року не з'явились, правами, наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
01 липня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - Страховик) та Публічним акціонерним товариством «Вімм-Білль-Данн Україна» (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №2014087/FR (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).
Об'єктом Договору є транспортний засіб "ЗАЗ ТF696Р", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 13.11.2014 року по вул. Промислова в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, а саме: відбулося зіткнення автомобіля "Hyundai HP65 ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу "ЗАЗ ТF696Р", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "ЗАЗ ТF696Р", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою № 9462267, виданою органами МВС України (копія довідки наявна в матеріалах справи).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 24247,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 145944 від 11.12.2014 року (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).
Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 1.001.14.18740/VESKO33873 від 09.12.2014 року (копія страхового акту наявна в матеріалах справи).
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні приписи містить норма ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду міста Київської області від 24.11.2014 року у справі № 369/12006/14-п (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Нормами п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
З аналізу матеріалів справи випливає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Дітрейд" застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Hyundai HP65", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з третьою особою полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7103311 (належним чином засвідчена копія витягу з МТСБУ про поліс № АІ/7103311 міститься в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до положень п. 22.1 до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладеним з третьою особою полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/7103311, третя особа прийняла на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу "Hyundai HP65", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до третьої особи як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2 транспортного засобу "Hyundai HP65", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що вартість матеріального збитку автомобіля "ЗАЗ ТF696Р", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визначеної на підставі калькуляції № КА-1708 від 03.12.2014 року СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр на кільцевій» - та становить: 24 247,72 грн. (копія рахунку наявна в матеріалах справи).
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України.
Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Таким чином, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 23.12.2015 року при розгляді справи № 6-2587цс15, постановах № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року та № 6-725цс16 від 14.09.2016 року.
Також, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 3-50гс15 від 15.04.2015 року страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат страхувальника за вирахуванням франшизи.
Відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Таким чином, позивачу, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного колексу України підстав.
Як встановлено судом, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що на момент дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу "Hyundai HP65", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується наказом № 739-к від 12.09.2014 року про прийняття на роботу на посаду водія, було застраховано полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7103311, який було укладено з третьою особою.
Відповідач, заперечуючи проти заявленої суми, мотивує це тим, що сума страхової виплати згідно полісу № АІ/7103311 не перевищує встановлених лімітів відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. А отже, відповідач зазначив, що підстав для оплати страхового відшкодування в розмірі 11 439,58 грн., у нього немає та вважає, що заявлена сума повинна бути відшкодованою третьою особою.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та положеннями чинного законодавства.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позицію Верховного Суду України, а також те, що полісом № АІ/7103311 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 510,00 грн., суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2 транспортного засобу "Hyundai HP65", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в розмірі - 11 439,58 грн.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 378,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд" (ЄДРЮОФОП 34980845, адреса: 04073, м. Київ, ВУЛИЦЯ КУРЕНІВСЬКА, будинок 14-Б) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (ЄДРЮОФОП: 20474912, адреса: 04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок8) грошові кошти в розмірі 11 439,58 грн. ( одинадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 58 копійок) та судовий збір - 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.
3. Копію даного рішення направити відповідачу та третій особі у справі № 910/17388/16.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 15.12.2016 року.
Суддя О.С. Комарова